Університети з «особливими потребами»

Від початку бойових дій на Донбасі з непідконтрольної території Донецької та Луганської областей перемістилися 10 наукових установ та 17 вищих навчальних закладів (ВНЗ), в яких навчається 39,5 тисяч студентів та працюють близько 3 тисяч науково-педагогічних працівників. 10-11 листопада 2015 за ініціативою народного депутата Олексія Рябчина та за підтримки Міністерства освіти і науки України та Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти, Координаційним центром переміщених вузів в Києві був організований круглий стіл «Перспективні напрями та стратегічний розвиток переміщених ВНЗ», учасниками якого були ректори та лідери студентського самоврядування переміщених ВНЗ. На захід також завітали Міністр освіти та науки України Сергій Квіт, народні депутати Віталій Курило, Григорій Немиря та Світлана Заліщук. Другий день круглого столу відбувся в Міністерстві освіти та науки України за головуванням заступника Міністра освіти та науки України Андрія Гевко. Представники Донбас SOS також долучилися до організації круглого столу.

Формат круглого столу передбачав роботу двох паралельних панелей: панель ректорів переміщених ВНЗ та панель лідерів студентського самоврядування переміщених ВНЗ, під час яких обидві сторони обговорили актуальні проблеми своїх ВНЗ та напрацювали низку пропозицій, які були сформульовані в дорожній карті вирішення проблем переміщених ВНЗ. Цими напрацюваннями учасники змогли поділитися як з депутатами Верховної Ради, так і з Міністром освіти та науки України, які відвідали захід.

Основні проблеми, які досі актуальні для переселених студентів і університетів – недостатня забезпеченість гуртожитками та слабка матеріально-технічна база (спеціальна література, комп’ютерна техніка та лабораторне обладнання), а також бюрократичні перешкоди, що виникають на новому місці проживання та навчання, питання комунікації та адаптації в суспільстві.

 “У суспільстві з’явилася окрема категорія ВНЗ — ВНЗ з особилвими потребами. В чому важливість переміщених ВНЗ? Саме вони готують спеціалістів, які повернуться на Донбас та працюватимуть над його відновленням.”

Серед основних пропозицій, які лунали на Круглому столі від керівників ВНЗ – необхідність законодавчого закріплення правового  статусу внутрішньо-переміщених вищих навчальних закладів та наукових установ. Визначення переміщених вищих навчальних закладах на законодавчому рівні хоча б на декілька найближчих навчальних років надасть змогу корегувати підзаконні акти (постанови Кабміну, накази міністерств) саме для таких закладів, не торкаючись при цьому інших, адже ці ВНЗ просто де факто не можуть відповідати певним нормам, які ставляться перед всіма вищими навчальними закладами. Наприклад, кількість переміщених науково-педагогічних працівників на кількість студентів не дозволяє відповідати поточним вимогам штатного розкладу; недостатність матеріального-технічного, інформаційного та кадрового забезпечення навчального процесу не дозволяють відповідати жорстким акредитаційним та ліцензійним вимогам.

Пари по філософії на заводі

Переважна більшість переміщених ВНЗ (університетів, академій, інститутів), переміщені у свої структурні підрозділи. Інші — користуються вільними приміщеннями, які були надані приймаючими містами. Наприклад, навчальний процес переміщеного Донецького національного університету відбувається в колишніх приміщеннях заводу “Кристал”, які були передані у муніципальну власність в м. Вінниця. При цьому велика кількість переміщених вишів відчуває брак навчальних приміщень для забезпечення нормального навчального процесу. Складніша ситуація з коледжами, технікумами, у яких немає своїх структурних підрозділів, через що процес переміщення цих закладів на підконтрольну територію практично не відбувався.

Проблемна ситуація також і з гуртожитками для студентів переміщених ВНЗ. Оренда житла за власний рахунок є непомірним тягарем для студентів. Через це деякі з них можуть приймати рішення залишитися на непідконтрольній уряду України території.

Розуміючи примарність можливості отримання додаткового фінансування від держави, ректори та студентські активісті пропонують для вирішення цієї проблеми проведення оцінки об’єму необхідних приміщень для кожного переміщеного ВНЗ з подальшим зверненням до органів місцевого самоврядування із запитом переліку вільних приміщень та відбору найбільш придатних приміщень та їх подальшого обладнання.

Однак рішенням також може бути залучення коштів на будівництво, виходячи з цільового перерозподілу коштів, які було виділено на покриття бюджетних потреб Донецької та Луганської областей, і які не були використано для забезпечення тимчасово-окупованих територій.

Матеріально-технічне забезпечення

Технічне оснащення переміщених вишів також не дозволяє забезпечити ефективний навчальний процес: 9 переміщених вишів забезпечені комп’ютерною технікою та електронним приладдям лише на 30%, 5 – не забезпечені зовсім. У цих закладах є в наявності не більше 17-18% від обсягу необхідної спеціалізованої літератури.

Одне з рішень проблеми нестачі матеріально-технічного забезпечення ВНЗ — зміни до Постанови №56  “Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету”. Норми цієї Постанови забороняють усім установам та організаціям, які використовують кошти державного бюджету, здійснювати витрати зокрема на придбання меблів та проведення ремонтів. В жовтні цього року з’явилася інформація, що Кабінет міністрів України затвердив зміни до відповідної Постанови, якими запроваджується виключення для ВНЗ-переселенців, для яких ці кошти вельми важливі, адже після переїзду, вони змушені були відбудовувати свою діяльність практично з нуля. Однак, Постанова станом на сьогодні так і не була офіційно оприлюднена а, відповідно, ВНЗ все ще не можуть скористатися цією можливістю, хоч навчальний рік вже у самому розпалі.

Кадри вирішують все

Актуальним питанням для переміщених ВНЗ також стоїть питання збереження кількісного та якісного складу професорсько-викладацьких працівників. Заборгованість по заробітній платі, відсутність житла — все це не сприяє мотивації викладачів працювати у переміщених ВНЗ. Здається, що питання підвищення заробітної плати професорсько-викладацькому складу та придбання житла для викладачів є поки непосильною проблемою, хоч ректори переміщених ВНЗ і пропонують розробку відповідних державних програм для підтримки переміщених вишів. Для сприяння роботи професорсько-викладацьких складу ВНЗ пропонується хоча б запровадити механізм проведення розрахунків штатного розкладу, виходячи не з наявного контингенту студентів, а з урахуванням реального навчального навантаження. Але для цього, знову ж таки, потрібен законодавчий статус переміщених ВНЗ.

Дистанційне навчання  

Одним із шляхів “боротьби за мізки” тих студентів, хто по різним особистим причинам був вимушений залишитися на непідконтрольній уряду України території Донбасу є налагодження навчального процесу в дистанційній формі навчання. Така можливість  теоретично є у всіх вищих навчальних закладах, однак для ефективної реалізації потребує широкого вопровадження елементів дистанційного навчання як завдяки , так і завдяки сучасній технічній базі. Крім того, відустній  спрощений порядок отримання дозволу Міністерства освіти та науки України для переміщених навчальних закладів щодо організації та проведення дистанційного навчання для студентів, що перебувають на територіях, непідконтрольних України.

Співпраця ВНЗ з міжнародними донорами

Проблему створення і покращення матеріально-технічної бази щонайменше до того рівня, який був до переміщення, можна вирішити завдяки співпраці переміщених ВНЗ з міжнародними донорами. Так, нові хімічна та фізична лабораторії, сучасні комп’ютерні класи, бібліотека, прес-центр та продакшн-студія — все це запрацювало в переміщеному Донецькому національному університеті завдяки підтримки від міжнародного фонду Відродження. 350 тисяч доларів в рамках проекту “Європейський розвиток Донецького національного університету”, який завершується вже в кінці цього року, розраховані не тільки на закупівлю обладнання, але і на підтримку апаратного функціонування дистанційного навчання, а також запровадження нових дистанційних курсів, розвиток мобільності студентів та викладачів.

Така співпраця між переміщеним ВНЗ та міжнародним донором є прикладом серед переміщених українських вишів, яким на достатні обсяги державних коштів для відновлення сподіватися, скоріш за все, марно.

Взаємодія між переміщеними ВНЗ

За результатами Круглого столу було створено Раду ректорів переміщених ВНЗ, яка стане консультативно-дорадчим органом при Міністерстві освіти та науки України з питань удосконалення системи управління освітою та координації діяльності переміщених ВНЗ з питань виховної, навчально-методичної і наукової роботи. Мабуть, саме від подальшої злагодженості роботи Ради ректорів залежить наскільки “голос” переміщених вишів зможуть почути чиновники, адже передбачається, що рішення ради ректорів переміщених ВНЗ має бути основою для швидкого реагування з боку Міністерства у вигляді наказів та інших регуляторних документів.

Майбутня реінтеграція?  

Окремою темою для переміщених ВНЗ є питання та умови майбутньої реінтеграції університетів після встановлення контролю з боку української влади над всіма територіями Луганської та Донецької областей.  Міністер освіти та науки України запевняє, що реінтеграція університетів буде здійснюватися лише на умовах, які будуть запропоновані колективами переміщених ВНЗ. А для самих керманичів переміщених ВНЗ, здається, ця тема поки не на часі, і головною вимогою тут залишається створення умов щодо повернення ВНЗ на місця постійного розташування.