Права людей з інвалідністю в найскладніші часи

На цьому тижні наші представники зустрілися з Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю Валерієм Михайловичем Сушкевичем.

Зустріч була присвячена багатьом проблемним питанням, які зачепили внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю, але найгарячішим питанням стала ситуація з призупиненням виплат на підконтрольний та непідконтрольній території.

Ще в кінці лютого пан Сушкевич звернувся до міністра соціальної політики Павла Розенко з листом про неприпустимість призупинення соціальних виплат особам з інвалідністю, оскільки багато з них просто не зможуть особисто прийти до управлінь соц.захисту, тож змушені будуть чекати перевірки. А чекаючи на неї – будуть позбавленні часто єдиного джерела доходу.

12974392_10209497165850995_8178536292957498274_n

 

12961689_10209497169171078_7940458523498834524_n
Лист Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю

На зустрічі Уповноважений повідомив нам про досягнення ним домовленості з цього приводу з міністром Павлом Розенком і Головою Служби безпеки Василем Грицаком. Людям з інвалідністю не мають призупиняти виплати. І все було б  чудово, якби не одне АЛЕ – міністр Розенко сказав, що письмових вказівок щодо цього він робити не може. Тобто фактично, міністр пообіцяв, але шляхів реалізації не запропонував. Усна домовленість на практиці просто нікому не допоможе! Сотні громадян з інвалідністю змушені чекати на працівників соц. захисту для поновлення соц.виплат. А міністр роздає обіцянки, які ніхто не збирається виконувати! Чи може міністр боїться підписувати будь-які документи щодо так званих «перевірок»? Адже вся ця діяльність – незаконна.

А як бути тим, хто проживає на непідконтрольній території? Їх держава практично кидає напризволяще. А міністр продовжує говорити про те, що тільки, ті хто виїхав мають право на підтримку держави. На зустрічі з Уповноваженим ми говорили про механізм, що може забезпечити пенсійні виплати громадян, які вимушені залишитися на тимчасово непідконтрольних уряду України територіях. І для того, щоб включити в цей процес людей похилого віку та осіб з інвалідністю, яким важко приїхати на підконтрольну територію, варто підключати міжнародні організації, які діють там. За домовленістю з урядом України вони можуть перевіряти місцезнаходження громадян та допомагати їм з отриманням пенсійних виплат. Але чомусь Міністерству пошук шляхів допомоги цим громадянам не цікавий.

Ще одна тема, над якою працює Уповноважений – підвищення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з інвалідністю залежно від категорії інвалідності. І тут так само вже були домовленості з Міністерством:

І група інвалідності – 1611 грн;

ІІ група – 1343 грн;

Діти, з інвалідністю підгрупи А – до 1750 грн;

Діти, з інвалідністю – 1458 грн.

Здавалося б, хороша можливість продемонструвати як держава піклується про тих громадян, які найбільше потребують допомоги. Тим паче це є і у Плані дій до Стратегії з прав людини. Але представляти таку ідею перед Міністерством фінансів Уповноваженому запропонували самостійно. Міністр соціальної політики боїться МінФіну? Відсутність підтримки просування цієї ідеї виглядає вкрай дивно ще з огляду й на те, що сам міністр говорить, що сьогоднішня «перевірка» має допомогти самим же переселенцям. То куди ж підуть «зекономлені» гроші, міністре Розенко?!

http://www.president.gov.ua/news/valerij-sushkevich-zustrivsya-z-predstavnikami-gromadskosti-36959