335 Постанові- 1 рік. Частина 3

 

Попри заяву Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана про відставку, уряд (і Міністерство соціальної політики) продовжуватиме свою роботу. Відповідно, час закінчити свої справи ще є.  

Одна з таких справ —  врегулювання питання порядку сплати сум соціальних виплат, а також пенсій, не виплачених за попередній період внутрішньо переміщеним особам. Нагадаємо, що 25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів було прийнято зміни до Постанови №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, якими передбачено необхідність розробки окремого порядку виплат таких “заборгованостей”. Яким би уряд в цей час не був зайнятим і які важливі питання не вирішував, але ігнорування і порушення прав внутрішньо переміщених осіб є неприйнятним.

Ми ще раз наголошуємо, що подібні зміни мають бути скасованим виходячи з наступного:

  • Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  вже визначено порядок виплати пенсії за минулий час. Такі умови встановлюються для всіх громадян України – пенсіонерів.   
  • Започатковуючи “окремий порядок” виплати пенсії “за минулий час” Кабінет Міністрів України перевищує свої  повноваження, що визначені Конституцією України та Законом України “Про Кабінет Міністрів України” № 794-VII, та фактично позбавляє осіб, на яких поширюється пенсійне законодавство України права на пенсійне забезпечення та соціальний захист гарантований Конституцією України.
  • У зазначених змінах прослідковується дискримінація, оскільки Кабінетом міністрів України не визначено/не прийнято/не розробляється необхідність затвердження подібного  або аналогічного порядку виплат недоотриманих сум пенсій для інших пенсіонерів, що не є внутрішньо переміщеними особами, а й прослідковується пряма дискримінація зазначеної категорії осіб.

Окрім цього, вже понад рік з дня прийняття змін такий порядок не визначено. Жодних повідомлень про строки прийняття такого порядку, повідомлень про обговорення положень проекту, що визначає порядок або етапу розробки такого на офіційних ресурсах Кабінету міністрів України, засобах масової інформації — не має.

На цьому ми б могли і закінчити свою статтю, АЛЕ ми не здаємося і як говорили раніше, використовувати і говорити про всі юридичні засоби і методи.

 

  • Індивідуальні судові оскарження

 

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень  за запитом “суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України” знайдено 2901 рішення станом на 24.05.2019.  

Це означає, що щонайменше 3 тисячі громадян не отримали свої законно передбачені виплати, звернулись до суду й отримали по ньому рішення. Фактичне число “постраждалих” — значно більше.

Раніше ми публікували нашу статтю з зразком позову до оскарження, й можемо стверджувати про однозначність позиції судів. Особливу увагу, слід приділити рішенням судів апеляційних інстанцій.

 

Так, Перший апеляційний адміністративний суд своєю Постановою у справі №360/3966/18 визначив наступне:

“Внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов’язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов’язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов’язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов’язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що припинення з 01 квітня 2017 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, дії відповідача є протиправними.

Таким чином, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком.”

 

В свою чергу, у  Постанові по справі 360/4448/18  та у справі 360/3938/18 суд відзначає:

“Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

 

П’ятий апеляційний адміністративний суд своєю Постановою у справі 420/6270/18 визнав бездіяльність управління Пенсійного фонду та відзначив:

“…право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.”

 

Слід відзначити, що у всіх цих справах суди приймали рішення на користь громадян і зобов’язували виплатити суми, що не були отримані за минулий період. Тому звернення до суду за захистом своїх прав — дієвий механізм. Щоправда, з виконанням такого рішення ситуація дуже часто кардинально протилежна. Рішення попросту Пенсійним Фондом не виконується. А нагадаємо, що невиконання рішення суду є кримінально караним діянням.

 

  1. Справа проти Кабміну

17 грудня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито адміністративну справу проти Кабінету Міністрів України з залученням третіх осіб — Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними та скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року, а саме пунктів 2 частини 1, пунктів 2 частини 2.

Ми детально писали про призначення справи до розгляду на 14 березня 2019 року (розгляд в подальшому був перенесений на 4 квітня),  а також щодо самої позиції Кабміну в даній справі.

Якщо коротко, то позицію Кабміну щодо подання позову можна звести до наступних тез:

  • Грубим порушенням з боку Кабміну є самостійне уповноваження себе, на “запровадження” окремого порядку, що стосується питань виплати пенсії “за минулий час”. В той же час, законодавство чітко встановлює, що зміна (в т.ч. запровадження нових механізмів) можливо лише внесенням змін в закон, а не прийняттям підзаконних НПА.
  • Кабмін вважає, що не є перевищенням повноважень, розробка “індивідуального порядку виплати пенсії і інших виплат за минулий час”. В той же час, не застосовуючи жодних обмежень до інших категорій громадян.
  • Турбує та є сигнальним дзвіночком позиція Кабміну щодо наявності дискримінації в оскаржуваній постанові. Тобто, на думку Кабміну не є дискримінацією (відкритою) прийняття “окремого порядку” та застосування його до матеріальних коштів, що є в більшості громадян, основним засобом існування.

Більшою не повагою з боку Кабміну є ігнорування “прийняття” дискримінаційного “окремого порядку”. Тобто, прийнявши оскаржувану постанову чим зобов’язававши ПФ та УПСЗН її застосовувати при взаємовідносинах з громадянами. Кабмін з власної сторони ігнорує його прийняття та залишає це питання на майбутнє, яке сподіваємось для цієї постанови буде її скасування і відновлення справедливості.

 

Щодо позиції Міністерства юстиції, варто звернути увагу на підтримку з боку міністерства прийняття оскаржуваної спірної постанови. Сумним є те, що Міністерство юстиції України не знайшло дискримінаційних проявів та не вбачає перевищення наданих повноважень з боку Кабміну

Яскравим прикладом відношення та заінтересованості міністерства у врегулюванні спірних правовідносин, було зазначення міністерством наступного: “Вважає неналежним та необґрунтованим залучення Позивачем в якості третьої особи Мінюсту”.     

 

Рішення у справі не має до сьогодні. Ми не здаємось.

 

  1. Індивідуальні звернення

Ми закликаємо всіх і кожного звертатись до Міністерства соціальної політики, Кабінету міністрів України з скаргою на подібні дії. Скарга може бути направлена безпосередньо до державного органу:

Кабінет Міністрів України

за адресою: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

або шляхом електронного звернення: https://www.kmu.gov.ua/ua/gromadskosti/zvernennya-gromadyan

 

Міністерство соціальної політики України

за адресою: м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601

або шляхом електронного звернення: https://www.msp.gov.ua/content/kontakt.html

 

або залишена за телефоном Урядової «гарячої лінії» 1545

 

Разом-сила!