На межі закону: яка доля тих, хто залишився в СІЗО на окупованих територіях без рішення суду

Ми вже не раз писали про становище засуджених, що залишилися в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях (далі ТОТ) Донецької та Луганської областей. Сьогодні ж хочемо розповісти про осіб, які були взяті під варту та які утримуються в СІЗО на ТОТ Донбасу.

За інформацією, що оприлюднена на сайті Державної кримінально-виконавчої служби України у грудні 2014 року, на ТОТ сходу України залишилися слідчі ізолятори, в яких перебувало під арештом 2405 осіб:

  • 1610 осіб у Донецькому СІЗО;
  • 795 осіб у Луганському СІЗО.

Хочемо наголосити, що ці люди були затримані в якості підозрюваних у скоєнні злочину, і вина їх не була доведена.

Що в подальшому сталося з цими людьми?

За інформацією, яку ми отримуємо від рідних ув’язнених, певний час вони просто знаходилися у СІЗО, без будь-яких слідчих дій чи пояснень ситуації, продовження строку арешту, тощо. Пізніше, починаючи з кінця 2015 року, справи переважної частини з них, були передані до судів так званих ЛДНР.  Після цього вони відбувають призначене покарання в колоніях на ТОТ. Деякі досі перебувають у СІЗО. Матеріали кримінальних проваджень щодо деяких осіб були відсутні, незаконні органи якимось чином відновлювали частину з них. Свідки у справах не завжди бажають брати участь у слідчих діях та судових засіданнях в ОРДЛО.

Незаконні органи на ТОТ відмовляють у переводі на підконтрольну Україні територію особам, яким були винесені вироки судами так званих ЛДНР. За нашою інформацією, багато таких людей хочуть бути переведені.

Який статус таких осіб?

Згідно з українським законодавством, ці люди не вважаються засудженими, а підставою для  застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто їх перебування у СІЗО, є вмотивоване рішення суду — відповідна ухвала слідчого судді, винесена українським судом. Відповідно до кримінального процесуального законодавства України, ці особи залишилися “у повітрі”. Фактично, ухвала слідчого судді про тримання під вартою має строковий характер, тобто містить чітко визначений період часу, протягом якого особа може утримуватися. Надалі, суд має повторно розглядати питання про продовження строку тримання особи або про звільнення затриманого з-під варти.

Рішень про продовження строку українські суди не приймали, отже  такі особи мають бути звільнені. Відповідно до українського процесуального законодавства вони є особами, які утримуються під вартою без належної підстави.

При цьому, кримінальні провадження проти таких осіб тривають, і це не має жодного впливу на доведення їх вини або невинуватості — справа має бути завершена шляхом передачі обвинувального акту проти особи до суду, або ж шляхом закриття.

Залишається питання “легітимності” рішень судів самопроголошених республік. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, держава-окупант має забезпечувати правопорядок на територіях, які контролює. Але при цьому, має застосовуватися законодавство держави, територія якої окупована, або ж у виключних випадках — окупуючої держави. Що ж ми бачимо у нашому випадку? Так звані суди самопроголошених ЛДНР застосовують своє власне законодавство під час розгляду справ, яке навіть не відповідає загальним принципам права та міжнародному праву прав людини. Хоча деякі особи нам розповідали, що в їх вироках прописані статті українського кримінального кодексу, але при цьому застосовувалися процесуальні норми “законодавства республік”. Тому і визнати винесені ними рішення законними фактично неможливо. Навіть якщо судом самопроголошених ЛДНР було винесено вирок щодо затриманої особи та призначено їй покарання, він не буде вважатися таким, що його відбуває/відбув відповідно до чинного законодавства України. Питання правового статусу таких осіб залишається відкритим.

Є необхідність  вирішити такі питання:

— що буде з матеріалами їх кримінальних справ;

— як сприймати термін їх тримання під вартою;

— чи потрібно переглядати вироки судів самопроголошених республік;

— яким чином відновити порушені права цих осіб.  

Що потрібно зробити?

Найкращим виходом з ситуації є переведення на територію, що контролюється урядом України,  усіх осіб, які станом на квітень 2014 року перебували під арештом в установах попереднього тримання на ТОТ Донецької та Луганської областей, разом з кримінальними справами.

Верховній Раді України прийняти законопроект 8560 Про врегулювання правового статусу осіб, стосовно яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України.

В даному законопроекті, а саме в ст. 15, передбачені норми врегулювання правового статусу і осіб,  щодо яких здійснювалось кримінальне переслідування. Згідно яких,  якщо особа, відбула призначене незаконними органами покарання у вигляді позбавлення волі на ТОТ України, суд при визначенні міри покарання у вигляді позбавлення волі зараховує особі відбутий строк покарання на ТОТ України у загальний строк, призначений вироком.