Юридичний аналіз Частина 1 “Виконання рішення адміністративного суду та порядок притягнення до відповідальності за невиконання рішення адміністративного суду”

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: …9) обов’язковість судового рішення (ст.129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Що таке судове рішення?

Відповідно до ст.4 КАС України судове рішення — рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції. Рішення суду — рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги. Постанова — письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. Ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Таким чином позовні вимоги по суті (вирішення питань примусового захисту порушеного права чи інтересу) вирішуються в рішеннях суду та постановах.

Коли рішення суду набирає законної сили?

Відповідно до ст.255 КАС України — рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст.325 КАС України — постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Згідно ст.359 КАС України — постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Як виконується рішення суду? Процесуальні питання, пов’язані із виконанням судових рішень в адміністративних справах викладені в розділі IV КАС України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, — за її межами.

Водночас процесуальним законодавством визначено категорії справ, рішення в яких допускаються до негайного виконання або підлягають такому виконанню до набрання ними законної сили, тобто відразу після їх ухвалення, не очікуючи апеляційного перегляду справи. Так, ст.ст. 263, 371, КАС України встановлено, що в тому числі, негайно виконуються рішення суду про:

(1) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

(2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

(3) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів — у межах суми стягнення за один місяць;

(4) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів — у межах суми стягнення за один місяць та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби — у межах суми стягнення за один місяць. Суд розглядає заяву про звернення рішення до негайного виконання в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення рішення до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку.

Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку.

Добровільне виконання рішення суду. Для добровільного виконання рішення суду нічого окрім доброї волі особи, якій присуджено відновити порушене права або інтерес, більше нічого додаткового не потрібно. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання рішення суду. Згідно ст.372 КАС України: примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є — Закон України «Про виконавче провадження».

Сторонами у виконавчому провадженні (примусовому виконанні рішень суду) є: стягувач (фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ) та боржник (визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення суду). Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Сторони виконавчого провадження мають певні права та обов’язки у виконавчому провадженні. Так, сторони провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законодавством. Сторони у процесі виконання рішень суду відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. Сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити державному виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду боржником, а також про виникнення обставин, що зумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення суду, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник — фізична особа — також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

 

Необхідно знати, що для того, щоб звернути рішення суду до примусового виконання спочатку потрібно отримати виконавчий документ, виданий судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС), і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду — електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). Виконавчий лист, а у випадках, встановлених КАС України, — ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності — рекомендованим чи цінним листом.

Примітка: Положення про ЄСІТС затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. Система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади відповідного оголошення. З 4 червня 2018 введено в тестову експлуатацію підсистему ЄСІТС «Електронний суд», до якої початково доєднані 18 пілотних судів. У номері «Голосу України» за 01 грудня 2018 опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. З 01 січня 2019 ЄСІТС буде функціонувати в тестовому режимі, а дослідна експлуатація системи розпочнеться з 01 березня 2019 у складі вісьмох підсистем (модулів).

Примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішення судів, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету здійснюється органами державної виконавчої служби, які входять до системи органів примусового виконання рішень Міністерства юстиції України. Державна виконавча служба має свої територіальні підрозділи, що утворені при районних, районних в містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управліннях юстиції.

Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення судів на підставі таких виконавчих документів, в тому числі: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами на підставі судових рішень…; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у ….адміністративних справах …у випадках, передбачених законом; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України…

У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника — фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років…Строки встановлюються для виконання рішення суду з наступного дня після набрання ним законної сили, …а якщо рішення підлягає негайному виконанню — з наступного дня після його прийняття.

Важливо також знати, до якого саме територіального органу державної виконавчої служби необхідно звернутися для примусового виконання рішення суду, оскільки пред’явлення виконавчого документа не за місцем стягнення є однією із підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення суду на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення суду, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Примусове виконання рішення суду розпочинається на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення суду. До заяви про примусове виконання рішення суду стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника — фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями судів про, зокрема:

  • стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
  • обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Європейського суду з прав людини.

Також у заяві про примусове виконання рішення суду стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення суду (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій державні виконавці несуть відповідальність. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій державними виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Процедура виконання рішення суду де боржником є держава.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з вимогами якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладається на Державну казначейську службу України (ДКС України).

Механізм виконання судових рішень шляхом здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №845.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється ДКС України, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до ДКС України, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає документи та відомості, необхідні для перерахування коштів:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв’язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення суду про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування тощо).

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, ДКС України протягом п’яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення ДКС України повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до ДКС України для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення ДКС України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до ДКС України необхідних для цього документів та відомостей.

 

На практиці все не так просто. Відповідно до інформації зазначеної на сайті ДКС України — Інформація про судові рішення,  що обліковуються в Державній казначейській службі України за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» станом на 05 листопада 2018 року  145 223 судових рішення на загальну суму 4 195 042 290,94 грн., які не виконанні.

Окрім того чимало проблем виникає через виконання рішень суду ДКС України, в яких боржником є органи Пенсійного фонду України через відсутність рахунків органів Пенсійного фонду України в ДКС України. Постановою Пленуму «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв’язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа…» від 29.09.2016 №13 (надалі — “Постанова Пленуму №13”) зроблено роз’яснення щодо даного питання з позиції судової влади: механізми виконання судових рішень є не завжди ефективними, що, у свою чергу, призводить до виникнення нових спорів, задля вирішення яких відбувається звернення до адміністративних судів. Вивчення та аналіз судової практики показав, що виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація, супроводжується численними проблемами, в тому числі пов’язаними із правозастосуванням та різними судовими позиціями щодо вирішення такої категорії спорів.

В Постанові Пленуму №13 окремий розділ присвячено проблемним питанням та особливостям вирішення спорів за позовами про оскарження дій органів Казначейства щодо відмови у виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів з Пенсійного фонду України. За результатами аналізу судової практики зазначено, що особливості вирішення справ за позовами про оскарження дій органів Казначейства щодо відмови у виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів з Пенсійного фонду України полягають у тому, що:

по-перше, така категорія спорів виникла через неправильне застосування судами статті 263 КАС України у частині положень щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення;

по-друге, наявна різна судова позиція адміністративних судів щодо обов’язку органів Казначейства виконувати рішення судів про стягнення грошових коштів з Пенсійного фонду України. Здебільшого суди вважають виконання таких рішень обов’язком органів Державної казначейської служби з огляду на те, що Пенсійний фонд України є державним органом. Проте є випадки дотримання судами протилежної правової позиції, а саме відсутності в органів Державної казначейської служби обов’язку виконувати такі судові рішення, оскільки в органах Казначейства не відкрито рахунків Пенсійного фонду України для проведення таких виплат.

За результатами аналізу зазначається, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на Державну казначейську службу України покладено обов’язок виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, у тому числі й органи Пенсійного фонду України. Такий обов’язок органів Державної казначейської служби України є безумовним, отже, не залежить від наявності в органах Казначейства  відкритих рахунків Пенсійного фонду України.

 

Статья подготовлена при поддержке Посольства Республики Германия в Украине