Відповідно до ст.2. Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами — підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій. Пунктом 2 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” Кабінетом Міністрів України затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
30 квітня 2018 року відповідно до статті 107 Конституції України Президентом України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях” ( для службового користування). Також 30 квітня 2018 року Президентом підписано наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ “Про початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей”. Згідно наказу з 14.00 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об’єднаних сил”. Отже 30 квітня 2018 року антитерористична операція завершилася.
Таким чином банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики в сукупності:
в період від 14 квітня 2014 року по 30 жовтня 2018 року;
громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.
Виключення — юридичні особи та фізичні особи — підприємці місцезнаходження яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.
Станом на поточну дату в Верховній Раді не зареєстровано законопроектів щодо мораторію на виконання договірних зобов’язань та на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики через проведення в окремих населених пунктах, де проводиться операція Об’єднаних сил.
24 лютого 2018 року набрав чинності Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” відповідно до якого території у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: 1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей; 2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини; 3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями визнані тимчасово окупованими. Цим же Законом передбачено, що межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Станом на жовтень 2018 року таке визначення відсутнє.
Станом на поточну дату в Верховній Раді не зареєстровано законопроектів щодо мораторію на виконання договірних зобов’язань та на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
Таким чином 31 жовтня 2018 року, якщо відповідні зміни в законодавстві не відбуваються виконання договірних зобов’язань та нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики відбувається відповідно до чинного законодавства України.
Цивільним кодексом України (ЦК України) передбачено, що
Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).
Виконання зобов’язання може забезпечуватися …неустойкою (ст.546 ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ..сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Отже, 31 жовтня 2018 року, якщо відповідні зміни в законодавстві не відбуваються, у банків та інших фінансових установ, а також кредиторів виникає право нараховувати пеню та/або штрафи, на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики в розмірах встановлених у відповідних кредитних договорах, договорах позики та чинного законодавства. У банків та інших фінансових установ, а також кредиторів виникає право по відношенню до громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
Важливо знати, що відповідно до судової практики, яка складається станом на поточну дату — за одне і теж порушення (наприклад несвоєчасний розрахунок) може бути застосовано або пеню або штраф Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і теж саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення/Висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, використано:
КЦС ВС 10 жовтня 2018 року у справі № 278/2615/15-ц, провадження № 61-23901св18;
КЦС ВС 03 жовтня 2018 року у справі № 366/1358/16-ц, провадження № 61-9913св18;
КЦС ВС 26 вересня 2018 року у справі № 711/8798/2012, провадження № 61-16823св18;
КЦС ВС 20 вересня 2018 року у справі № 712/12031/15-ц, провадження № 61-28346св18;
КЦС ВС 12 вересня 2018 року у справі № 647/1133/15-ц, провадження № 61-4599св18;
КЦС ВС 05 вересня 2018 року у справі № 755/11168/14-ц, провадження № 61-24727св18;
КЦС ВС 06 вересня 2018 року у справі № 0417/10430/2012, провадження № 61-34916св18;
КЦС ВС 21 серпня 2018 року у справі № 761/25925/15-ц, провадження № 61-18780св18;
КЦС ВС 25 липня 2018 року у справі № 631/1348/16-ц, провадження № 61-25328св18;
КЦС ВС 25 липня 2018 року у справі № 318/273/16-ц, провадження № 61-18738св18;
КЦС ВС 25 липня 2018 року у справі № 2-2171/11, провадження № 61-25853св18;
КЦС ВС 18 липня 2018 року у справі № 0808/744/2012, провадження № 61-19560св18;
КЦС ВС 27 червня 2018 року у справі № 755/17078/15-ц, провадження № 61-7224св18;
КЦС ВС 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц, провадження № 61-9855св18;
КЦС ВС 20 червня 2018 року у справі № 554/2254/16-ц, провадження № 61-19530св18;
КЦС ВС 06 червня 2018 року у справі № 370/2360/15-ц, провадження № 61-9358св18.
Відповідно до ЦК України звільнення боржника від договірної відповідальності можна визначити як неприпустимість покладання на боржника цивільно-правових обов’язків, що виникли у результаті порушення ним договірного зобов’язання перед кредитором (невиконання або неналежного виконання), а саме у випадках:
(1) Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 ЦК України).
Українське законодавство (ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Законом також встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають за заявою фізичних осіб сертифікат про такі обставини (ч.3. ст.14 Закону).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5). Проте оскільки відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини, таке звільнення можливо відповідно до умов встановлених в таких договорах в частині строків повідомлень про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строків подання сертифікатів про такі обставини.
(2) Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання (ч.2. ст.614 ЦК України). В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов’язання. Це означає, що така особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів. Довести відсутність вини в порушенні зобов’язання можливо в тому числі, шляхом отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Оскільки відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини, таке звільнення можливо відповідно до умов встановлених в договорах, які укладені між банками та інших фінансовими установами, а також кредиторами та громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
(3) Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ст.612 ЦК України). Так, якщо відповідно до змісту зобов’язання кредитор має здійснити певні дії, пов’язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання, невиконання боржником своїх обов’язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже не будуть наставати загальні наслідки. Оскільки відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини, таке звільнення можливо відповідно до умов встановлених в договорах, які укладені між банками та інших фінансовими установами, а також кредиторами та громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
Враховуючи вищезазначене отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може звільнити особу, яка порушила зобов’язання від відповідальності за порушення зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики, які укладені між банками, іншими фінансовими установами, а також кредиторами та громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
Важливо враховувати, що станом на поточну дату відповідно до судової практики настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як причина прострочення оплати НЕ звільняє боржника від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, бо це компенсація, а не неустойка (ВСУ від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462гс16). Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до зазначеного рішення порушення боржником строків розрахунків є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє боржника від обов’язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. ВСУ підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов’язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Про що не варто забувати!!!
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до зазначеної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином у банків, інших фінансових установ, а також кредиторів у випадку порушення зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях є право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав: (1) повернення кредиту; (2) сплата відсотків (процентів) за користування; (3) сплата комісій; (4) сплата компенсації відповідно до ст.625 ЦК України і з 31.10.2018 року (5) сплата пені; (6) сплата штрафу.
Важливо враховувати, що боржник, якого звільнено від відповідальності за порушення зобов’язання на підставі положень статті 617 ЦК України, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом/Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №913/757/16.
На що варто звернути увагу!!!
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Іншими словами це строк, у межах якого банк має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.258 ЦК України), але при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст.259 ЦК України).
Таким чином у банків, інших фінансових установ, а також кредиторів у випадку порушення зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики громадянами України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в тому числі і відносно територій тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях є право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в межах строків, встановлених законодавством — три роки щодо 1) повернення кредиту; (2) сплата відсотків (процентів) за користування; (3) сплата комісій; (4) сплата компенсації відповідно до ст.625 ЦК України та один рік щодо (5) сплата пені; (6) сплата штрафу, якщо інший строк не встановлений у відповідних кредитних договорах і договорах позики.
Важливо враховувати, що практика ще Верховного Суду України свідчила про те, що якщо умова про збільшення позовної давності має бути підписано особою. Якщо Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, то ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності/Висновок ВСУ № 6-757цс15 від 01.07.2015р.; Висновок ВСУ № 6-16цс15 від 11.03.2015 року; Висновок ВСУ № 6-2320цс16 від 22.03.2017 року.
При визначенні перебігу строк позовної давності необхідно враховувати:
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п’ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
(2) Судову практику Верховного суду України щодо правил переривання перебігу позовної давності у кредитно-фінансових спорах.
Справа №6-1457цс16 — відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново .До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Справа №6-2104цс16 — До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. Окрім цього необхідно вказати на правову позицію викладену у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-895цс15 , яка передбачає, що за змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 ЦПК України перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.05.2017 р. висловленої в рамках розгляду справи № 6-1763цс16.
Матеріал підготовлений у рамках проекту “Правова підтримка та адвокація проблем жителів Донецької та Луганської областей”, який реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Інформація та погляди, викладені в даному дайджесті є думкою автора (-ів) і не обов’язково відображають офіційну позицію Міністерства закордонних справ Чеської Республіки».