У першій частині матеріалу ми писали про зміни, які несе новий Закон «Про житлово-комунальні послуги» стосовно нового порядку укладення договорів про житлово-комунальні послуги, монетизацію субсидій та обов’язок власників інформувати постачальників послуг про тих, хто проживає у їх житлі. Друга частина присвячена змінам у відповідальності за несплату заборгованості за комунальні послуги, питанню передачі будинків на баланс жителів та легалізації автономного опалення
Відповідальність сторін
У новому Законі «Про житлово-комунальні послуги» змінено підхід до відповідальності сторін (ст.26 Закону). Тепер у разі заборгованості зі споживача стягується пеня. Однак її розмір обмежений: пеня не може бути більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, а її загальний розмір не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Пеня починає нараховуватися за кожен день з дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати.
Однак є два випадки, коли пеня не нараховується:
1) якщо держава заборгувала споживачеві пільги або субсидії;
2) споживач підтвердив, що йому заборгували оплату праці. Надавач послуг може припинити надання послуги, якщо споживач протягом 30 днів з отримання попередження не погасив боргу. Таке попередження надсилається не раніше наступного робочого дня після спливу граничного строку оплати комунальної послуги. Протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості (або укладення угоди про реструктуризацію боргу) постачання послуги повністю відновлюється.
Що важливо, пеня тепер стягується і з надавача послуги. У разі ненадання послуги або її неналежного надання надавач також зобов’язаний сплатити споживачеві пеню (або штраф) та самостійно перерахувати вартість послуги за весь період порушення договору. Однак щодо відповідальності надавача існує одне застереження: він не несе відповідальність, якщо доведе, що до точки обліку якість послуги була належною (тобто до входу в будинок або квартиру, залежно від випадку).
Як притягнути надавача комунально-житлових послуг до відповідальності?
У разі виникнення претензій у споживача він вправі викликати управителя чи виконавця (або їх представників), залежно від випадку, для перевірки якості/кількості послуги (ст.27 Закону). Вони повинні прибути у строки, закріплені у договорі, але не пізніше доби з моменту отримання такого повідомлення. За результатами перевірки складається акт-претензія, що підписується двома сторонами. При неприбутті надавача (управителя) чи їх представників, або ж їх відмови підписати цей акт, він підписується ще двома споживачами відповідної послуги та надсилається іншій стороні рекомендованим листом.
З моменту отримання такого листа надавач (управитель) повинен протягом 5 днів відповісти на цей лист, належно обґрунтувавши свою позицію або ж задовольнивши вимоги споживача. За відсутності його реакції претензії споживача вважаються визнані іншою стороною. Порядок перевірки належності надання послуги у багатоквартирному будинку з деякими особливостями (як-от необхідність представника ОСББ) загалом такий же (ст.28 Закону).
Легалізація автономного опалення
Законом (п.7 Прикінцевих та перехідних положень) також передбачена можливість співвласників будинку, в якому не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відключення від централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відключитися від таких мереж та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (тобто встановити автономне опалення). При цьому, заборонено примусове відключення від таких мереж інших співвласників будинку.
Завершення процесу передачі будинків (в тому числі і обов’язків з їх ремонту) на баланс співвласників (ОСББ та управителів)
У новому законі (на відміну від попереднього) немає обов’язку управителя та виконавця проводити капітальний ремонт будинку. При цьому цей обов’язок ст.12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” покладено на співвласників пропорційно до їх частки. Водночас зборами співвласників може бути передбачено інший порядок розподілу витрат. Також цим Законом фактично завершується процес передачі будинків з балансу влади на баланс ОСББ або управителів багатоквартирних будинків (зокрема, через можливість проведення місцевою владою конкурсу на управителя, у разі якщо не було обрано форму управління будинком).
Саме управителі тепер за кошти співвласників повинні здійснювати ремонт будинків. При цьому важливо, що ремонт має бути проведено, відповідно до вимог житлового та містобудівного законодавства, тобто, наприклад, із дотриманням належного ставлення до будівель-пам’яток архітектури.
Окремо закріплено обов’язок співвласників здійснювати ремонт внутрішньобудинкових мереж 1) електро- та 2) газопостачання за свій рахунок, попри те, що технічне обслуговування при наданні цих двох комунальних послуг здійснює їх надавач (ч.3 ст.19 Закону).
*
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що новий Закон збільшив свободу дій споживачів при реалізації їх права на житлово-комунальні послуги. Водночас це і збільшило їх відповідальність: тепер більше дій вимагається від них самих. В умовах неналежного інформування споживачів про нововведення в цьому Законі можуть виникнути проблеми зі здійсненням споживачами цих дій належним чином. Водночас лишається чимало неясностей, як працюватиме Закон. Наприклад, на наш офіційний запит (в якому ми питали, на який “той самий строк” будуть автоматично переукладатися діючі договори з управителями та, що буде відбуватися з будинками, співвласники яких не обрали жодного управителя після спливу цього строку (п.3—1 Прикінцевих та перехідних положень)), Київська міська державна адміністрація не надала відповіді.