На нашу Гарячу лінію регулярно звертаються люди, які хочуть для своїх дітей (а іноді для себе) отримати статус дитини, яка постраждала від воєнних дій та збройних конфліктів. Ми раніше вже писали, що для цього потрібно, але з того часу до порядку надання цього статусу, затвердженого Постановою Кабміну від 5 квітня 2017 р. № 268, було внесено деякі зміни.
Відразу хочемо уточнити, що «дитина війни», про яку нас регулярно запитують – це людина, якій на 2 вересня 1945 року ще не виповнилося 18 років. Пільги (адже саме вони зазвичай цікавлять людей, які хочуть набути того чи іншого статусу) для дітей війни справді є, і суттєві, а от для дітей, які постраждали від військових дій, їх практично немає. Власне, в українському законодавстві на сьогоднішній день є лише одна пільга для цієї категорії людей: нарівні із внутрішньо переміщеними особами, діти, які постраждали від воєнних дій, мають право на безкоштовне харчування у школах.
Для тих, чиї діти навчаються у школі та не є внутрішньо переміщеними особами, а також для всіх, хто з якихось причин хоче отримати для себе чи дитини цей статус – наша сьогоднішня стаття.
Отже, хто має право на статус дитини, яка постраждала від збройного конфлікту?
Згідно з текстом, особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії російської федерації не досягла 18 років, і внаслідок ця особа:
- Отримала поранення, контузію, каліцтво;
- Зазнала фізичного, сексуального насильства;
- Була вкрадено, незаконно вивезено за межі України;
- Залучалася до участі у процесах воєнізованих чи збройних формувань;
- Незаконно утримувалася, зокрема у полоні;
- Зазнала психологічного насильства.
Тих, хто зазвичай дзвонить на нашу Гарячу лінію, цікавить останній пункт про психологічне насильство, яке “не потребує доведення”. Дійсно, згідно з визначенням термінів у Постанові,
Пморальні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Крім того, підставою для визнання дитини постраждалою від конфлікту є загибель внаслідок бойових дій обох чи одного з батьків.
Проте процедура звернення за оформленням статусу дитини, яка постраждала від військових дій, на підставі того, що вона постраждала від психологічного насильства, прописана в постанові, передбачає отримання спеціального висновку. Це має бути оцінка потреб сім’ї (або самої людини, яка звертається за статусом) у соціальних послугах, проведена центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Для проведення оцінки може бути залучено психолога, психіатра, психотерапевта, який працює в іншій організації. На підставі висновку про потреби соціальних послуг дитина може отримати направлення на реабілітацію. З формою документа, який буде складено, можна ознайомитись тут (форма висновку знаходиться у додатку 1 до Акту). Зверніть увагу, що оцінюватиметься не лише стан дитини, а й умови проживання, а також здатність батьків забезпечити потреби дитини.
Отже, куди потрібно звертатися і які документи подавати, щоб отримати статус дитини, яка постраждала від воєнних дій та збройних конфліктів?
Відповідно до Порядку, законний представник дитини або будь-який родич, якщо офіційних представників немає, повинні подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних, а також засвідчені копії свідоцтва про народження чи паспорта дитини, паспорта законного представника, довідки ВПО дитини чи іншого документа, що підтверджує факт його перебування у населених пунктах на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані рф. Доказом цього факту можуть бути документи на нерухомість, розташовану на цій території, атестат про освіту, медичні документи, а також свідоцтво про народження.
Зверніть увагу! Якщо дитині вже виповнилось 14 років, вона має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати документи.
Крім того, якщо підставою для звернення за статусом є психологічне насильство, від якого постраждала дитина, потрібно надати висновок центру у справах сім’ї, про який уже йшлося – або копії документів про загибель батька або одного з батьків.
Якщо ж підставою для звернення за присвоєнням статусу є інші підстави з перерахованих (поранення, фізичне насильство, незаконне вивезення, залучення до участі у збройних формуваннях, полон) – замість заключення надається один або декілька з таких документів, залежно від ситуації:
- Витяг з медкарти дитини, висновок лікаря, із зазначенням діагнозу, одержаного в період здійснення воєнних дій, збройних конфліктів;
- Заява про скоєння щодо дитини кримінального злочину або про залучення дитини до провадження у справі як потерпілого, зареєстровану у правоохоронних органах;
- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження за цією заявою про скоєння злочину щодо дитини у зоні воєнних дій та збройних конфліктів;
- Висновок експерта за результатами судової експертизи, проведеної в ході досудового провадження у кримінальній справі, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства стосовно дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Що якщо я не згоден з рішенням органу соцзахисту?
Як і в інших випадках, у разі незгоди з рішенням державного органу ви можете отримати від нього письмову відмову і звернутися до адміністративного суду (про те, як це зробити, ми писали тут і розповідали на вебінарі).
Наразі практика оскарження рішень органів соцзахисту про відмову у наданні статусу є скоріше негативною. Наприклад, коли батьки заперечували відмову у наданні статусу дитині, яка народилася вже після переміщення, суд зазначив таке. З одного боку, факт того, що дитина зазнала моральних та психологічних страждань внаслідок певних обставин, не потребує доведення (і тому суд відмовився враховувати висновок, підготовлений службою у справах сім’ї), проте існування обставин, які могли зумовити ці страждання, доведення потребує . Суд зазначив, що “у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про проживання малолітнього в умовах воєнних дій та збройних конфліктів, що свідчить про неможливість для нього зазнати у зв’язку з цим психологічних чи моральних страждань… Факт проживання у місті Краматорськ від народження не свідчить про те, що дитина зазнала психологічного насильства, оскільки в м. Краматорськ не проводилося воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, після народження малолітнього… Які б то не було документи, які б свідчили про фактичне переміщення дитини з м. Горлівка або м. Донецьк у м. Краматорськ у матеріалах справи відсутня. Рішення Донецького окружного адміністративного суду було ухвалено 17 вересня 2020 р. у справі No200/6653/20-а та набуло чинності. Ця ж аргументація широко використовується і в інших рішеннях, наприклад, у Рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №160/7103/21, яке також набуло чинності.
У схожій ситуації (мати виїхала з Донецька, будучи вагітною, дитина має неврологічний діагноз) заявники дійшли до Верховного суду, який відмовив у відкритті касаційного провадження (справа No 160/3479/20, суд першої інстанції – Дніпропетровський окружний адміністративний, рішення від 17 липня 2020 року про відмову в задоволенні позову про надання статусу дитини, яка постраждала від воєнних дій).
Якщо у вас залишилися питання, звертайтеся на Гарячу лінію нашої організації 0 800 309 110 (дзвінки безкоштовні), або напишіть в онлайн приймальню юристів за посиланням. Також ви можете з нами зв’язатися через Viber, WhatsApp або Telegram за номером 093 500 69 18.