Випробування цієї зими – важкі, але, на жаль, передбачувані: навряд чи ворог міг пропустити таку «природню можливість» заморозити та зневірити українців. Але ми тримаємося – без показового оптимізму, допомагаючи тим, хто навколо, турбуючись про старих та малих, квіти та домашніх улюбленців. Згадуючи свій досвід – складних 90-х з «віяловими відключеннями», переселення у літніх речах у 2014 чи евакуації у морозному 2022. Придумуючи лайфхаки для обігріву «з нічого», освітлюючи квартири новорічними гірляндами, дякуючи за тепло в наметах ДСНС чи електрику – в куточках з розетками у супермаркетах.
Тим, що допомагає триматися, поділилися з нами українці – зі сходу і заходу, переселенці чи ті, хто вже повернувся додому, реалісти і скептики, містяни і мешканці села. Пишіть й ви – а ви як?
Та чи вперше…
«Лайфхаків нема, просто психіка вже підлаштувалась… Оскільки в Донецьку в 2014-му пережили тижні без води, світла, зв’язку, інтернету, під постійними обстрілами, із закритими продуктовими магазинами та аптеками. Тоді так, було важко проходити через таке вперше. А зараз в принципі просто все одно. Заряджені павербанки, теплі речі, ковдри, спальники, ліхтарики. А, ну і ще кіт з псом, якими можна обкластися як грілками» — ділиться ветеранка, переселенка з Донеччини Ксенія Пантелєєва.
Дійсно, коли знаєш, що у подібних умовах тобі вдалося втриматися, стає трохи легше переживати реальність. Комусь цей досвід додав певних навичок, а хтось «гріється» надією – тоді вижили, і зараз зможемо.
«В Луцьку не так все критично. Але в лютому-березні 2022 нас сухе пальне рятувало. Дві таблетки і кип’яток на два горнятка ( швидко закипає вода в металевій банці з під кави), — згадує пані Анжела Гребенюк, як виживали у Маріуполі. Вирватися з оточеного міста тоді вдалося не одразу. – У квітни, вже на Волині, сухе пальне було перше, що ми купили».
Пані Тетяна, уродженка Горлівки, згадує, як три роки довелося жити з мінімальними умовами.
«Три роки жили в помешканні без опалення і гарячої води. Світло 4 години на добу. Зима у 2017 була холодна, всередині кімнати на вікнах намерзала крига. Неприємно, але вижили», — каже вона.
Досвід облаштовувати побут в екстремальних умовах є майже в усіх українців віком 40+: студентське життя у гуртожитках, де взагалі не вмикали опалення, навчання в авдиторіях у верхньому одязі і рукавичках, переписування конспектів під єдиним ліхтарем на увесь район…
«Колись ми переїхали в квартиру в кінці листопада, осінь була теплою. Аж ось почалася зима, вітер, сніг. Вранці я побачила бурульки на кватирках в хаті. Температура в спальнях поступово стала 10 градусів, у вітальні 13-найтепліше. Дитині ще не було 2-х років, — згадує Тетяна Колесова, переселенка з Авдіївки. — В ту зиму ми вижили. Відключення світла переживали раніше у 90-х, 2000 роках. Поки нічого у повсякденному житті, чого не було раніше. Коти і собака зігрівають нас, а ми їх».
Пухнастий обігрів
Так-так, настав час, коли затяті «кицелюби» та «собачники» можуть сказати – а ми вас попереджали! Дім, в якому немає пухнастого улюбленця, набагато менш енергоефективний, ніж «особачений» чи «окотячений».
Ветеран та переселенець з Донецька Станіслав Федорчук називає свою кицю «волохатим безрептурним антидепресантом». Зараз, коли температура в київській квартирі Станіслава не те, щоб комфортна, незалежна та горда кицюня навчилася навіть іноді залазити під ковдру – щоб грітися та гріти хазяїна.
Володимир Орос, громадський активіст та переселенець з Добропілля, має абсолютно універсальний гаджет для обігріву – таксу. З ним згодний щасливий власник собаки цієї породи Тарас Коваль з Бахмута, який каже, що його «королева спить лише під ковдрою, і лише з джерелом тепла», тобто, з улюбленим хазяїном.
Ольга Мяснікова, теж з Бахмута, зізнається, що хутро для використання тварини як обігрівача, не обов’язкове.
«Маю сфінкса, вона замість грілки під ковдрою. До речі , її температура до ранку не знижується», — жартує вона.
А Муся, з якою Ольга Рибальченко пройшла кілька варіантів переселення, носить спеціальний худі. Бо у київські квартирі зараз без додаткового шару одягу холодно не тільки людям.
З нею солідарний Фредді, якому дісталася собача курточка – у спадщину. Він, маючи досвід виживання зі своїми власниками в евакуації на Буковині, тепер навіть спостерігати за голубами на балконі готовий у спеціальному одягу.
Ніжні квіточки суворого клімату
Холодно не тільки теплокровним. Рослини теж відчувають, що клімат, який зазвичай регулювався тепленькою батарейкою, несподівано став суворий. Але їхні люди турбуються, як можуть.
«Щоб квітами полегшити життя, ми заліпили вікно в кімнаті, де зараз живемо і куди всі квіти знесли (+10-12 тут), плівкою з великими пупирками, — каже Марічка Семенченко, — Не знаю, чи це має сенс…»
А це таки має сенс! Про це написала Наталя Сухіна, переселенка з Луганщини, яка знається на квітах, бо займалася цим професійно зокрема, працюючи у Ботанічному саду.
«Має сенс! Я так робила — це як додаткова камера у вікні. Я зараз одне вікно заліпила по всій рамі тепличною плівкою, менше холоду звідти стало йти, теж на підвіконні рослинки, виживуть. Головне, — каже Наталя, — не переливати їх сильно поки холодно, поливати, коли вже ґрунт сухий, і все буде добре».
Вона каже, що +10 квіти переживуть, а якщо менше температура, то для самих дрібних і ніжних можна зробити «тепличку» і ставити туди свічку.
«Хоч я вже не в квартирі і не в Києві, але теж багато схожих нюансів, в мене немає газу, а без світла немає і води, тому купа відер з водою, набираю коли світло є, термос, павербанки, готую щось поїсти на тиждень (розігріти набагато швидше), плюс бутерброди. Ну і так — багатошаровий одяг навіть вдома і «кубло» з ковдри, пледа та спальника для сну», — ділиться пані Наталя.
Лайфхаки «за копійки»
Звісно, вчасно куплені зарядні станції, генератори, ємності для води та встановлений інтернет на оптоволокні неабияк полегшують побут в умовах відсутності базових послуг. Але є й дрібнички, які зменшують внутрішню напругу, трошки додають комфорту та підіймають настрій. Наприклад, звичайна гумова грілка з аптеки, до якої додавався м’якенький чохол, дозволяє спати під ковдрою навіть без шкарпеток: до ранку всередині тримається приємна температура.
«Набір з 3-х світильників на батарейках ( купляли в «Аврорі» за 249,00 гривень+ батарейки- 192грн) розклеїли по квартирі: туалет, душова, коридор, кімнати. Дуже зручно, не треба з собою носити телефона або ліхтарика. Мамі – 80, постійно мерзне. Набираю в пластикову пляшку гарячої води і так зігріваю, — ділиться переселенка Лариса Алексєєнко. – Портативна туристична газова плитка (купляли ще на ринку Барабашово у Харкові). Дешево. Газові балончики в «Аврорі». Дуже зручна. Можна розігріти їжу, воду. Зварити кашу або підсмажити яєчню. Завжди, як є світло заварюю чай з липи у термосі».
«Я теж додам про термоси. Зранку випити гарячого чаю (хоч теплого) – безцінне! Тримали в пакетах під подушками», — каже Ірина Казанцева з Маріуполя, де навички виживання відточилися до найвищого рівня.
«Лижні штани. Зручно, тепло, не зменшують мобільність. І взагалі, намагалася, щоб одяг був легкий і м’який, приємний на дотик. М’які шкарпетки, м’яка шапка, фліска. І ловила оці секундні моменти дотику й кайфувала, — зізнається Наталя, яка має вже кілька етапів евакуації в цій довгій війні.
Тож, нам важко. Але ми маємо суворий досвід, випромінюємо безкінечну любов, підживлюємо один одного надією. Ви ж пам’ятаєте. Що весна все одно – прийде!