Проблема невыплаты пенсий гражданам, которые изменили место регистрации по новому месту жительства и отказались от справки ВПЛ. Образец иска

Недавно мы писали о том, что проблема невыплаты пенсий гражданам, которые изменили место регистрации по новому месту жительства и отказались от справки ВПЛ до сих пор не решена.   

Процедуры применяемые органами государственной власти к пенсионерам ВПЛ, как-то: проверки, идентификация, приостановление выплаты пенсии, возобновление выплаты пенсии через полгода и отсутствие механизма выплаты пенсий пенсионерам на неподконтрольной государственной власти территории приводят к тому, что пенсионеры ВПЛ и пенсионеры с неподконтрольной государственной власти территории при первом удобном случае регистрируют свое постоянное место проживания в населенных пунктах на подконтрольной правительству территории.

В надежде, наконец-то получать пенсию, как и все другие граждане Украины, обращаются в подразделение Пенсионного фонда Украины, но получают отказ…

И пока Пенсионный фонд Украины тратит время на обоснование причин отказа выплаты пенсии, а не поиск решения как организовать процесс получения пенсии, мы просим всех, кто отказался в такой ситуации идти в суд. Как показывает наш опыт представления интересов в судах пенсионеров ВПЛ, которые попали в аналогичные ситуации, восстановить выплату пенсии – реально.

Для вашей уверенности приводим некоторые выдержки из решений апелляционных судов по данному вопросу:

Задовольняючи  адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на поновлення виплати раніше призначеної пенсії, так як відповідач неправомірно не виплачує пенсію, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка такий статус втратила з моменту реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі — Закон № 1382-IV), «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі — Закон № 1706-VII).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 47 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Алчевськ Луганської області та отримувала пенсію за віком.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено, що Луганська область з 07.10.2014 року є районом проведення антитерористичної операції.

Постановою КМУ «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» №595 від 07.11.2014 року затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі — тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Враховуючи зазначене вище, позивач перемістилась до м. Харкова як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови КМУ від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та отримала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно зі ст.ст. 44, 46, 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зобов’язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що після державної реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, статус позивачки як переміщеної особи припинився і вона набула право на отримання пенсії за таким місцем проживання відповідно до ст. ст. 46, 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідності відновлення порушеного права  позивачки шляхом зобов’язання відповідача поновити ОСОБА_2 виплату пенсії.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій посадових осіб ПФУ, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з   незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон   № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Зазначеними правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України і у відповідності до частини 1 статті    26 Закону № 1058-IV за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком, яка була йому призначена у серпні 2004 року.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до   Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року   № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі — Порядок), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

В той же час, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи

При цьому, з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у м. Київ і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче регулювання також.

Зокрема, з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року по справі № К/800/9994/17.

Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у виплаті йому пенсії та покладення на нього обов’язку щодо надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Такие решения судов, свидетельствуют о том, что Пенсионный фонд Украины не имеет достаточных обоснований для прекращения пенсии пенсионерам ВПЛ и пенсионерам с неподконтрольной государственной власти территории, которые зарегистрировали свое постоянное место проживания в населённых пунктах на подконтрольной правительству территории. Если вы пенсионер ВПЛ или пенсионер с неподконтрольной территории, который поменял или планирует поменять место зарегистрированного проживания, то у нас для вас есть несколько рекомендаций по подготовке к судебному разбирательству:

  1. После того как вы поменяли зарегистрированное место проживания с неподконтрольной на подконтрольную территорию, подайте заявление в подразделение Пенсионного фонда Украины по вашему месту проживания о переводе выплаты пенсии с копией вашего паспорта в котором указан новый адрес (если Вы переехали) или выплате пенсии в общем порядке согласно регистрации места проживания (если Вы ранее там проживали). Заявление подавайте в двух экземплярах: один для подразделения Пенсионного фонда Украины, на втором (который останется у вас) – отметка о дате и номере входящего вашего заявления.
  2.   Если по результатам запроса вы получаете любой ответ, кроме как ваша пенсия назначена, то следующий шаг – это суд.
  3. Для освобождения уплаты от судебного сбора стоит обратиться в подразделение налоговой службы с запросом о получении извлечения из базы плательщиков налога – физических лиц, извлечение выдается бесплатно, но срок может составлять до 10 рабочих дней.

Пример искового заявления для обжалования действий сотрудников подразделений Пенсионного фонда Украины, которые отказали в выплате пенсии пенсионеру, которые сменил свое место проживания с неподконтрольной на подконтрольную территорию:

 


НАЗВА СУДУ:  Адреса суду:
ПОЗИВАЧ: ________________, громадянка (нин) України – паспорт серія __ №_____, виданий _________, _____________ року

 

Номер засобу зв’язку: +_________________

Поштова адреса: __________________________

Адреса електронної пошти: _______________________

ВІДПОВІДАЧ: ________________ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ __________

Ідентифікаційний код юридичної особи: _________________

Місцезнаходження: ________________

Номер засобу зв’язку: +_________________

Поштова адреса: __________________________

Адреса електронної пошти: _______________________

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

Я, ___________ (надалі по тексту – «Позивач»), з ______ здобула (був) право на отримання пенсії _____, що підтверджується пенсійним посвідченням серія __ № ______, яке видано Пенсійним фондом України на ім’я Позивача ____________ року (копія додається).

До _______ Позивач перебувала (вав) на обліку в Управлінні пенсійного фонду України ___________. У зв’язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі — Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкала (кав) Позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього, а також у зв’язку із проведенням антитерористичної операції Позивач змушена (ний) була (був) переміститись до _________, де  ______________ року її (його) було поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, копія довідки №___________ додається. Строк дії довідки №____  до ______ року. ___________ отримано рішення УПСЗН _________________ про відмову (скасування) довідки, копія додається

__________ року Позивач на виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у зв’язку із зміною місця проживання здійснює реєстрацію місця проживання за адресою: ____________________ (копія паспорту додається). На виконання вимог Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року  № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме: «…При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п’яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації)…», Позивачем __________ року подана заява на запит пенсійної справи за новим місцем зареєстрованого проживання.

Оскільки станом на ___________ року пенсія не виплачувалась. Підстави щодо не виплати пенсії Позивачу не повідомлені, Позивач звернулась (вся) із зверненням до Відповідача щодо  повідомлення про підстави припинення виплати пенсії в порядку передбаченому чинним законодавством України – безпосереднього доведення інформації до відома Позивача (копія додається).

У ____________ Позивачем отримано відповідь від Відповідача без зазначення підстав припинення виплати пенсії за ___________ (або із зазначенням наступним підстав). У відповіді Відповідач посилається на норми законодавства щодо виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, проте статус Позивача, як внутрішньо переміщеної особи припинився — ___________________.

***

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі по тексту – «Закон №1058-IV»).

Згідно його статті 4 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління всистемі пенсійного забезпечення.

Також, згідно статті 5 цього Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначається умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 7 Закону №1058-IV визначені принципи, за якими здійснюється державне пенсійне страхування. До них віднесені зокрема: законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов’язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Статтею 44 Закону №1058-IV визначено, що порядок призначення пенсії визначається Правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Передбачено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Статтею 47 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Закон №1058-IV не передбачає можливість призупинення виплати пенсії, яка раніше була призначена та виплачувалась. Законом №1058-IV а саме його статтею 49, передбачено право територіального органу пенсійного фонду  України своїм рішенням припиняти виплату пенсії, у випадках:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) уразі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Натомість, жодної з визначених Законом №1058-IV підстав для припинення виплати Позивачу пенсії, не існує. Зокрема, не існує факту призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Це доводиться тим, що призначення Позивачу пенсії відбулось в 2014 році. Позивачем, на час вирішення питання про призначення пенсії, відповідно до статті 44 Закону, Відповідачу був наданий повний пакет документів. Відомості, що містились в документах, Відповідачем не заперечувались.З цього часу, а це вже понад 2,5  років, будь-яких зауважень щодо змісту документів, на підставі яких відбувалось призначення, з боку органів ПФ України Позивачу не пред’являлось. Будь-яких вимог про надання документів або уточнення даних, що в них містяться, з боку Відповідача на адресу Позивача не надходило. Звісно, й інших фактів, з якими Закон №1058-IV пов’язує виникнення у Відповідача права на припинення виплати пенсії, не може існувати. Отже, у разі прийняття Відповідачем рішення про призупинення або припинення Позивачу виплати пенсії, через відсутність визначених Законом №1058-IV підстав для його прийняття, його слід визнати протиправним.

***

Відповідно до положень статі 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 64, якою передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, статтею 24 встановлюється рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. За їх змістом не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця їх проживання та перебування.

Якщо Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, що встановлено статтею 25, то тим більш така гарантія поширюється на громадян, що мешкають на її території.

Стаття 33, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законівта інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

***

Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-IV (надалі по тексту – «КАС України») визначає, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першій статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У частині другій статті 2 КАС України зазначається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначається у частині першій статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 2 статті 20 КАС УкраїниОкружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою зазначеної статті.

***

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від його сплати. У пункті 29 Постанови Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», №10 від 17.10.2014, роз’яснено, що клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладено у заяві, а також що наявність такої підстави підтверджується відповідними документами.

Клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору обґрунтовується відсутністю в Позивача коштів на сплату судового збору. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у Позивача відсутній дохід, який дозволяє сплатити судовий збір. Сплата судового збору для Позивача є неможливою.

За таких обставин неприйняття судом рішення про звільнення Позивача від сплати судового збору може фактично вплинути на реалізацією права на судовий захист, позбавивши Позивача доступу до правосуддя.

***

На теперішній час Позивач позбавлений можливості отримати відомості та документи, які можуть бути використані як докази у справі. Зокрема, такими доказами у справі можуть бути відомості, що має Відповідач, в матеріалах пенсійної справи Позивача, в тому числі електронної. Зокрема, такими доказами у справі можуть бути відомості, що має Відповідач, зокрема про причини невиплати пенсії та про прийняті з цього приводу рішення. Саме з цих причин Позивачем заявляється клопотання про витребування доказів.

***

Відповідач, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, яке затверджено Постановою Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, є юридичною особою публічного права, що вказує на наявність у нього адміністративної процесуальної правоздатності.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України підтверджую, що мною не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача — Управління Пенсійного фонду України _______________ з тим самим предметом та з тих самих підстав.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,11,17,23,58,69 – 71,86,104-105,159 – 163 КАС України,

ПРОШУ:

1.Відкрити провадження в адміністративній справі.

2.Звільнити _____________, реєстраційний номер облікової картки платника податків: __________, як Позивача, від сплати судового збору, як особу, яка через свій майновий стан не має можливості його сплатити.

3.Витребувати докази

— у Відповідача – матеріали пенсійної справи ______________, реєстраційний номер облікової картки платника податків: __________, в тому числі роздруківки з електронної справи.

4.Визнати протиправною бездіяльність ________________ управління Пенсійного фонду України, ідентифікаційний код юридичної особи: _____________, яка полягає у невиплаті, починаючи з _._.201_  року, пенсії __________, реєстраційний номер облікової картки платника податків: _____________.

5.Зобов’язати ___________ управління Пенсійного фонду України, ідентифікаційний код юридичної особи: _____________, поновити виплату пенсії з моменту припинення —  __.__.201_ року ___________, реєстраційний номер облікової картки платника податків: _______________ на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення.

Додатки:                       

        Копія позовної заяви з копіями додатків для Відповідача;

        Копія пенсійного посвідчення серія __ № ________;

        Копія усіх сторінок паспорта громадянина України;

        Копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

        Копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №______;

        Копія рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №______;

        Копія заяви до Відповідача;

        Копія відповіді Відповідача;

        Оригінал відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

 

Дата:                                                                                          Підпис:

Как показывает практика, каждая ситуация индивидуальна, этот пример искового заявления можно видоизменять в соответствии с ситуацией.

А еще можно посоветоваться с нами, если у вас возникнет такая необходимость.

Вы всегда можете обратиться за первичной консультацией на нашу горячую линию 0 800 309 110. Также можно написать нам в юридическую онлайн приемную: http://donbasssos.org/online/ или к нашим партнерам в г. Краматорск ОО “СТРАНА СВОБОДНЫХ ЛЮДЕЙ” в Г. Краматорск http://kvl.org.ua/nasha-robota/yurydychna-dopomoha/.

Публикация подготовлена в рамках проекта «Обеспечение правовой защиты внутренне перемещенных лиц», который реализуется ОО “ДОНБАСС СОС” совместно с ОО “ПРАВОЗАЩИТНЫЙ СОВЕТ УКРАИНЫ” при поддержке Европейского Союза. Содержание публикации не отображает официальной позиции Европейского Союза.