Від початку подій у Криму та війни на Донбасі, з непідконтрольних уряду України територій перемістилося 18 вищих навчальних закладів. Більшість з них знаходяться на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей. Саме ці переміщені ВНЗ можуть стати джерелом освітньо-культурного розвитку міст, в яких вони розташовані, а також кузнею кадрів для відновлення та розбудови Донбасу. Однак задля втілення такої можливості, самі переміщені ВНЗ потребують наразі допомоги у введенні тимчасового положення щодо їх функціонування, який закріпить їх окремий статус на законодавчому рівні на певний період часу.
Громадська організація Донбас SOS разом з Координаційним центром переміщених ВНЗ здійснила першу частину проекту з моніторингу переміщених ВНЗ в Луганській області.
З 1 по 4 березня ми на власні очі побачили Донбаський державний технічний університет, що переміщений з м. Алчевськ до м. Лисичанськ, та Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, що переміщений з м.Луганськ до м. Сєвєродонецьк.
Донбаський державний технічний університет зараз знаходиться в дуже скрутному становищі — на 920 студентів вони мають половину другого поверху в старих майстернях Лисичанського гірничого технікуму, де розміщене керівництво вузу та декілька аудиторій, ще орендують частину 4 поверху безпосередньо в будівлі гірничого технікуму, через що викладачі змушені проводити навчальні заняття для декількох академічних груп в одній аудиторії.
Під час проекту було також проведено анкетування студентів щодо якості та умов навчання, умов проживання, відносини між студентами, викладачами та керівництвом. Результати анкетування будуть представлені в фінальному звіті.
Керівництво Гірничного технікуму, на базі якого зараз знаходиться виш, виділив для потреб університету гуртожиток, в якому немає опалення, електрики, частково вікон та відсутні санвузли. Спорт зал, яким можуть користуватися студенти Донбаського державного технічного університету не бачив ремонту понад 20 років та знаходиться в аварійному стані, але при наявності нормального спортивного залу студентів туди не пускають. Власних коштів для ремонту ВНЗ немає. Через відсутність гуртожитку, нормального аудиторного фонду приблизно половина студентів навчається дистанційно або за індивідуальним графіком.
Враховуючи ці фактори не дивно, що цьому ВНЗ тяжко набрати необхідну кількість студентів, а більшість кваліфікованих викладачів змушені працювати за голий оклад, що розцінюється, як знущання над науковою елітою та потужним потенціалом для розвитку регіону.
Викладачі Донбаського державного технічного університету попри все мають активну позицію та постійно знаходяться у пошуку нових грантів, можливостей для розвитку ВНЗ. Але, вони стурбовані та пишуть: «ігнорування потреб переміщених ВНЗ з боку державних структур. Існує, на жаль, певне відчуття покину тості», «Бездіяльність влади в місті щодо боротьби з сепаратизмом», «Турбує питання конкурентоспроможності Вишу в складних умовах війни, питання скорішого повернення Україні своїх кордонів і переміщення ВНЗ та його особового складу на постійне місце перебування», «Працюю на 0,5 ставки у зв’язку з тим, що значно скорочено кількість студентів, при цьому аудиторне навантаження дуже велике. Зарплатня, до речі, з такими обставинами — мізерна», «потрібно переглянути методику розрахунку навантаження на викладачів (кількість студентів на 1 викладача) на період тимчасового переміщення, з метою забезпечення викладачів повноцінними ставками».
Проте, Донбаський державний технічний університет має і досягнення. За підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Уряду Японії створено «Інноваційний центр для майбутніх підприємців», в якому студенти мають вільний доступ до мережі Інтернет, для них проводяться тренінги з проектного менеджменту та лідерства. Також є проект курсів англійської мови та спеціально обладнане місце , де студенти транспортного факультету можуть проходити практику.
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля переїхав у власну філію, тому вони мають навчальні та лабороторні корпуси, центральний корпус, який вони ділять з Військово-цивільною адміністрацією Луганської області, та 2 гуртожитка (один — університетський, а інший — Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму СНУ ім. В. Даля).
Наразі у виші реалізується проект за підтримки Європейського Союзу, під час якого ремонтують та обладнують головний та навчальні корпуси, проводиться капітальний ремонт у гуртожитках
Також універистет має декілька діючих програм з підвищення кваліфікації викладачів та обміну досвідом викладачів та студентів у європейських вишах, які фінансуються іноземними донорами
Зараз університет має 10 діючих факультетів, на яких навчаються 3412 студентів стаціонарної форми навчання та 2864 – заочної.
Під час моніторингу була здійснена оцінка відповідності відвіданих вишів акредитаційним вимогам. За ліцензійними умовами надання освітніх послуг у сфері вищої освіти частка науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та вченими званнями (доктори наук або професори), які забезпечують викладання лекційних годин фундаментального циклу дисциплін навчального плану спеціальності має бути не менше ніж 1 доктор наук або професор на 25 осіб ліцензованого обсягу(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0075-04), проте зараз у Донбаському державному технічному університеті — 10 викладачів відповідаючих цим вимогам, а у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля — 126 . За цими ж умовами студенти мають бути на 100% забезпечені лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткуванням, необхідним для виконання навчальної програми, де Донбаський державний технічний університет майже не забезпечений, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля – забезпечений частково за рахунок розміщення у власній філії. На кожні 100 студентів мають бути 12 робочих комп’ютерних місць, в першому ВНЗ комп’ютерного класу немає взагалі. Також 70% всіх студентів повинні бути забезпечені гуртожитками.
За інформаційним забезпеченням, забезпеченість студентів підручниками, навчальними посібниками, наявними у власній бібліотеці має бути на 100% студентів, по факту Лисичанський ВНЗ немає власного фонду взагалі, а Сєвєродонецький – частково.
В рамках моніторингового візиту також відбулися тренінги “Note your rights” громадської організації “Чисті виші” зі студентськими радами вишів. На якому громадські діячі обговорили зі студентами проблеми корупції у ВНЗ.
Всі університети опинились у різних умовах та докладають різні зусилля. Очевидно одне — ці вищі навчальні заклади не збираються здаватися, а націлені на розвиток у тих місцях, де вони дислокуються. Всі по-різному, але прагнуть одного — не втратити історії своїх університетів та витримати всі випробування, щоб і надалі провадити якісну вищу освіту на Сході України. Питання розвитку цих ВНЗ є, наразі, однією з ключових проблем Донбасу, адже за сприятливих умов ці ВНЗ можуть стати одним рушіїв розвитку всього регіону.
Проект “Моніторинг проблем переміщених Вищих навчальних закладів” реалізується громадським організаціями Донбас SOS та Координаційним центром переміщених ВНЗ за підтримки Британської ради в рамках програми “Активні громадяни”.