На Гарячій лінії “Донбас SOS” працюють 8 експерток та експертів. Вони – це серце та душа нашої організації. Ці люди — перші у довгому ланцюзі “Донбас SOS”, хто вислухає та допоможе, саме з них розпочинається вирішення складних проблем. Їхнє завдання — бути поруч із тими, хто потребує допомоги, слухати, розуміти та допомагати вирішувати проблеми. Саме тому ми вирішили розповісти вам про тих, без кого не уявляємо нашу організацію.
Знайомтеся, це Тетяна. Саме її голос ви можете почути у слухавці, коли телефонуєте на Гарячу лінію “Донбас SOS”. Працівники та працівниці “Донбас SOS” знають Тетяну, як досить щиру та привітну людину. Жінка приїхала з Авдіївки до Києва у 2014 році: “Коли я приїхала було дуже багато людей, які не могли дати собі ради, як у Києві, так і в інших містах. У той час мої знайомі — переселенці постійно зверталися по допомогу, оскільки я сама пройшла цей шлях, звісно, відповідала про те, що я знала. Аж раптом одного дня я побачила повідомлення у фейсбуці про набір волонтерів на гарячу лінію “Донбас SOS” і зрозуміла, що можу бути тут корисною” — каже Тетяна.
І ось Тетяна вже майже 10 років працює на Гарячій лінії “Донбас SOS”, допомагаючи внутрішньо переміщеним особам: “Найважче це коли я чую, що людині погано. І її проблему насправді нелегко вирішити. Я радію, що маю змогу допомогти людям!”
Тетяна з болем згадує про найважчий етап роботи на Гарячій лінії — перші дні повномасштабного вторгнення: “Було дуже важко, коли люди шукали зниклих у Маріуполі, зниклих військових. Ми давали координати, куди можна звернутись далі. Але це важко було слухати та сприймати нову реальність”.
Трапляються такі випадки, коли до жінки телефонують люди, які мешкали в Авдіївці та змушені були евакуюватися: “Часто я навіть голоси впізнаю. Тоді я можу дати трохи більше інформації не тільки як оператор гарячої лінії, а і як мешканець цього міста та району. Також на гарячу лінію досить часто звертаються люди з нелегкою долею і вони починають нервувати і казати, що я їх не розумію. Але ж це не так, розумію, бо сама була на їхньому місці, а якісь проблеми і зараз у нас спільні” — розповідає Тетяна. Є випадки з Гарячої лінії, які завжди залишатимуться у серці жінки. “Була у мене така історія: зателефонувала бабуся з Донецької області, прифронтова зона. І хотіла, щоб допомогли пролікувати її чоловіка, у нього був рак. Потрібна була дороговартісна для них операція. Ми взяли цю історію на опрацювання, звернулися до Благодійного фонду. Цей фонд погодився допомогти. Чоловіка прооперували, але через деякий час він помер. Дуже сумно було про це дізнатися.
Наразі Тетяна живе у Києві, вона захоплюється йогою та квітами, а ще виховує мопса на ім’я Пема. А ще Тетяна піклується про котиків. Майже всіх домашніх улюбленців вони разом із чоловіком взяли з вулиці чи привезли з Донбасу, бо не лише люди залишаються без домівок. ЇЇ хобі — це можливість відволікатися від роботи та турбот. Тетяна, як усі українці, чекає миру та сподівається, що ті люди, які втратили домівки, знову відчують домашній затишок. Є, звичайно, особисті мрії, наприклад, мати змогу поїхати до рідного краю, вдихнути пахощі розпеченої на сонці степової трави у дорогих серцю місцях, знову відчути своє коріння.
Тих людей, які ще вагаються просити про допомогу та звертатися на Гарячу лінію, Тетяна закликає не роздумувати та телефонувати, бо лише той, хто стукає біля дверей, може отримати допомогу.