Що робити, якщо дізналися, що окупанти визнали ваше житло нічиїм, а значить – їхнім?
На нашу Гарячу лінії все частіше звертаються власники нерухомості, яку на тимчасово окупованих територіях намагаються «націоналізувати» — тобто, привласнити через відсутність власників у місті. Що треба робити у цих випадках, чи варто заради збереження їхати в окупацію, і хто збирає інформацію про незаконні дії окупантів – зібрали усе і одній статті.
Катерина (ім’я змінено) побачила адресу своєї квартири, де вона мешкала після смерті матері, у списках на одному з телеграм-каналів Маріуполя. Там було сказано: якщо власник з документами особисто не звернеться до окупаційної адміністрації, він втратить право власності за російськими законами.
«Я виїхала з Маріуполя 22 березня, місяць з початку оточення міста перебувала там, — каже пані Катерина. – Досі не хочу і не можу згадувати ті часи, бо це було жахливо. Моя квартира, на щастя, ціла, хоча дах будинку був пошкоджений».
З моменту виїзду власниці, у квартирі ніхто не жив, але за житлом наглядали знайомі. Жодного разу Катерина не поверталася додому, тож, не оформлювала собі документів РФ, а квартиру не вносила у реєстр, що почали вести окупанти.
«Наскільки я розумію, я маю 30 днів з моменту публікації на сторінці окупаційної влади Маріуполя, щоб вирішити, що робити. Якщо я не привезу особисто документи на право власності, не отримаю російський паспорт і не легалізую житло за тими законами, її, фактично, заберуть. Я на разі, розгублена», — пояснює жінка.
Катерина звернулася до української поліції у регіоні, де зараз мешкає, але там отримала пораду – взяти якось офіційне повідомлення від окупаційної влади, щоб вони могли відкрити карну справу. Тільки після довгих пояснень і наполегливого прохання все ж взяти заяву, поліціанти погодились. Тепер пані Катерина чекає на повідомлення про відкриття ЄРДР, яке має відкрити поліція Донецької області.
Вона каже, що бачить оголошення, де квартири в місті продаються, їх активно скуповують росіяни, охочі пожити біля теплого українського моря. Але чи це відбувається з тими, які «націоналізують», вона не знає.
За інформацією релокованого сайту Маріуполя 0629, дійсно, окупаційна адміністрація в Маріуполі нещодавно оприлюднила нові списки так званого «безхазяйного майна». До переліку внесено 101 адресу, яку лише планують перевести у статус «безхоз», 441 квартиру, вже визнану «безхазяйною», а також 82 об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, де, за словами загарбників, виявлено «ознаки безгосподарності».
Окупанти вимагають, щоб громадяни, які виявили свої квартири або будинки в переліку, протягом 30 днів з моменту публікації звернулися до окупаційної адміністрації з документами на право власності. Якщо ніхто не відгукнеться, окупанти погрожують розпочати процедуру відчуження.
Саме з Маріуполя інформація про формування подібних списків приходить найчастіше. Здається, там взялися за цю справу серйозно і масштабно. Бо привабливість нерухомості біля моря очевидна, навіть якщо йдеться про місто, де на вулицях досі ще можна побачити могили містян, а останки тисячі людей, що загинули під уламками будівель, разом з будівельним сміттям вивезли на звалища.
«Квартиру моєї знайомої «віджали», попри те, що там жила її рідна сестра, яка платила комуналку, у неї на руках були копії документів. Нічого не допомогло, — розповідає ще одна мешканка Маріуполя. – «Віджимають», навіть коли власники. І такі випадки є. Знаю, що один чоловік вже два місяці судиться. Його квартира чи то по доносу, чи то випадково потрапила в список «безхозу», він нікуди не виїжджав, є власником житла. І ходить тепер по їхніх судах — не може добитися виключення зі списку».
Також нам розповіли історію, де квартира була колись куплена на двох — мати та донька. Донька з онукою виїхала, мати залишилася в квартирі в окупації. Тепер жінку виселяють з квартири, бо у місті немає власниці. А власницю, тобто доньку з онукою, які зараз в Німеччині, не пустили у Шереметьєво.
Тож, які є варіанти реакції на інформацію про те, що вашу нерухомість внесли у списки для націоналізації.
НЕ РАДИМО:
Теоретично, людина може ризикнути поїхати в окуповане місто, щоб якось розв’язати це питання на умовах тієї адміністрації. Але ми не радимо це, коли до нас телефонують з цього приводу. Бо, по перше, ніхто не може гарантувати, що ті «закони» реально можуть гарантувати недоторканість вашого житла, по-друге, вас просто можуть не пропустити на територію РФ для подальшого руху на території окупації. І ви витратите велику суму коштів, у відповідь на що отримаєте позначку в паспорті про заборону в’їзду на 50 років. І по-третє, зовсім не виключені провокації. Людина, яка ризикне приїхати туди, щоб «врятувати» нерухомість, може одразу потрапити на підвал. Бо інколи житло й потрапляє у ті списки саме для виманювання «цікавих» своєю проукраїнською активністю людей або їхніх родичів. Тому ми нагадуємо: жодні рішення щодо вашої нерухомості, які приймає окупаційна влада, є нікчемними – тобто, незаконними. І право на власність залишається за вами попри будь-які списки, націоналізацію чи інші незаконні дії окупантів.
РАДИМО:
- Збирайте та зберігайте інформацію про те, що відбувається з вашим житлом.
Важливо збирати дані, які допоможуть встановити хронологію подій та факт порушення права власності. Наприклад, документи про визнання майна безхазяйним, публікації в соціальних мережах та на веб-сайтах, фотографії як виглядало ваше житло на момент, коли ви його покинули та що з ним стало після відібрання, інформацію про людей (імена, зовнішність), яких заселили у житло або які проводити процедуру відібрання житла, контакти людей, які можуть бути свідками тощо.
Важливо турбуватися також про безпеку збору та зберігання цієї інформації, особливо, якщо вона збиралася не лише віддалено, а і безпосередньо на тимчасово окупованій території або незадовго до виїзду з неї. Збір та зберігання цих даних можуть нести небезпеку життю та здоров’ю, а також ризики звинувачення, наприклад, у шпіонажі, притягнення до правової відповідальності та катувань з боку окупаційних силовиків.
- Зверніться до українських правоохоронних органів із заявою.
Важливо звернутися до поліції або прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У заяві варто посилатися на статтю 438 кримінального кодексу України (“воєнні злочини”).
Звернутися до правоохоронних органів можна, якщо наразі відсутні документи, які підтверджуються право власності на конкретне житло. Тоді право власності будуть встановлювати під час досудового розслідування. Також варто це зробити, якщо відібрання житла відбулося не нещодавно. Та все ж важливо не відтягувати звернення до правоохоронних органів, адже речові докази можуть губитися, а свідки — забувати важливі деталі.
Можуть траплятися випадки, коли правоохоронці відмовляються реєструвати заяву. Як правило такі відмови аргументують тим, що наразі ще триває окупація і провести розслідування неможливо. Проте важливо наполягати, говорити про свої права або ж навіть звертатися із заявою підготовленою заздалегідь з юристом.
- Подайте заяву до Міжнародного реєстру збитків.
У Міжнародному реєстрі збитків відкрита категорія А.3.6 “Втрата доступу та контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях”. Подати заяву можна через портал Дія. Якщо житло у власності більше ніж однієї людини, то кожен співвласник має подавати заяву окремо.
Наразі невідомо коли будуть проводитися компенсації. Проте подання заяви до Міжнародного реєстру збитків вже є важливим кроком для засвідчення злочинів, вчинених російською федерацією.
- Потурбуйтеся про те, щоб інформація про вашу нерухомість була в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В українському Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно може не бути інформації про право власності. До 2013 року реєстр був паперовий і зберігався в архіві певного БТІ. Хоча це не позбавляє самого права власності, важливо здійснити кроки для внесення інформації. Це буде допоміжним у разі втрати паперових документів, які підтверджують право власності, необхідності вчинити дії з житлом (дарування, спадкування, продаж) тощо.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з нерухомістю потрібно вносити інформацію в електронний реєстр. Для цього державний реєстратор має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ. Проте через окупацію та воєнні дії архіви БТІ можуть бути втрачені. У такому випадку підтвердити право власності для внесення до реєстру можна через суд. Юристи ГО “Донбас СОС” надають з цим допомогу.
- Зафіксуйте факт порушення прав в міжнародних місіях
Моніторингова Місія ООН з прав людини в Україні проводить систематичну фіксацію порушення прав людини під час війни в Україні. Якщо ви бажаєте, щоб факт незаконної “націоналізації” вашого житла був задокументований структурами ООН, зверніться до “Донбас СОС”, і ми зконтактуємо вас з представниками місії для інтерв’ювання.