На гарячу лінію Донбас SOS часто надходять питання, що стосуються пошуку людей, з якими втрачений зв’язок через війну. Рідні запитують про алгоритми пошуку, контакти державних, правозахисних та міжнародних організацій, які займаються пошуком, юридичною та психологічною допомогою таких родин. І розповідають свої історії болю та пекла, через що їм доводиться проходити.
Розповідь про трагічну долю цивільного заручника — програміста Миколи Казаку зі Скадовська, ми сьогодні публікуємо — з метою актуалізації проблеми пошуку та звільнення цивільних заручників. І з великою надією на найскоріше повернення чоловіка до родини, що його чекає.
Не міг кинути дім та тварин
40-річний Микола Казаку жив у місті Скадовськ Херсонської області, а його родина — сестра з дітьми та батьки — у селі неподалік. Вони виїхали з окупації до Києва в серпні 2022 року, а Микола залишався у місті до моменту, коли його забрали з невідомих причин озброєні люди.
Катерина, яка зателефонувала на нашу гарячу лінію, зізнається, переживала за безпеку своїх дітей, особливо 14-річної доньки. В селі, де вони жили, було багато військових, які вели себе безцеремонно. А ще патрулі чи не щодня ходили по домах: нічого не запитували, але приходили з автоматами, і щось шукали в сараї, під ліжками, у погребах — можливо, їх цікавила зброя.
«Мої діти до кінця травня довчилися у своїй школі, яка перейшла на онлайн-навчання, а з вересня вже пішли в київську», — розповідає жінка. — Вже потім я дізналася, що тих, хто залишився в окупації, змушували відправляти дітей в школи, які почали працювати за російською програмою. А хто не віддає, в того дітей обіцяли забирати».
Брат Катерини, Микола, залишався у самому місті Скадовськ, працював онлайн — він був програмістом. В будинок, кімнату в якому він орендував, родина перевезла деякі свої речі, які не хотілося кидати в селі, але не можна було взяти з собою.
«Друг пропонував брату виїхати до Німеччини, та й ми всі йому радили їхати, але у Миколи в тому будинку було багато тваринок, яких не було з ким залишити — кілька котів та навіть шиншила. Він казав: я вже лишусь, до нас ніхто не ходить, наче такої небезпеки немає — ніяких перевірок чи обшуків жодного разу й не було. А зранку 30 липня 2023 року його забрали невідомі озброєні люди».
Інформація засекречена
Про це родині сповістила донька жінки, у якій він орендував житло. Вони виїхали до Великобританії, куди їм і зателефонували сусіди, котрі бачили, як Миколу забирали військові. Кажуть, напередодні були прильоти на локацію неподалік, тому окупанти проводили масштабні обшуки, під час яких поневолили Миколу Казаку.
Інформацію родина отримала не одразу, бо власниця житла не знала контактів рідних. Але як тільки Катерина дізналася про захоплення брата та зібрала хоч якісь деталі події, одразу почала подавати заявки на розшук у всі інстанції.
«І це зовсім непростий процес. Наприклад, в поліції спочатку не хотіли навіть брати заяву, мовляв, може, він просто не виходить на зв’язок», — згадує Катерина.
Жінці прийшлося наполягти, бо вона розуміла: треба, щоб брата офіційно визнали цивільним бранцем і застосовували до нього різні спроби звільнення.
«Ми в Скадовську не маємо родичів, тому намагалися отримати інформацію через знайомих. Подруга власниці будинку змогла дізнатися, що Миколу та ще 15 хлопців якийсь час тримали у самому Скадовську у готелі «Затишний», де окупанти облаштували катівню, — каже Катерина. — Дізнатися щось напряму в так званій «адміністрації» не виходило — вони не відповідали на дзвінки чи не хотіли говорити, або пропонували родичам приїхати до них, щоб мати змогу отримати якусь інформацію».
Підтримка та допомога
Спроби Катерини дізнатися щось через своїх знайомих та в соціальних мережах теж були невдалими: люди боялися звертатися до окупантів за інформацією про бранця, а деякі відверто засуджували родину — хтось за те, що вони виїхали, хтось за те, що не виїхав брат. А вона не хотіла виправдовуватися чи пояснювати — вона просто шукала рідну людину.
«Я спілкуюсь з ще однією жінкою, в якої окупанти забрали чоловіка. Вона рік його шукала і нарешті змогла з’ясувати, що його вивезли до росії та там засудили на 12 років», — каже жінка. З її слів, він кілька разів зміг подзвонити дружині, і Катерина просила чоловіка дізнатися, чи нема десь поруч її брата. Але станом на зараз зв’язку з тим чоловіком вже теж немає, дружина отримала назад і лист, і посилку, яку вона надсилала за останньою відомою їй адресою в росії, де міг знаходитися її чоловік.
На цей момент родина не знає, чи живий Микола Казаку, де знаходиться та й якому статусі. Катерина каже, що попри те, що вона зробила все, щоб про Миколу знали ті, хто може впливати на пошук цивільних бранців, в організаціях та інституціях, до яких вона зверталася, поки не дізналися нічого про її брата більше, ніж знає вона. Наприклад, у Міжнародному Червоному Хресті їй відповіли, що на разі організація не отримує жодних списків і не має можливості перевіряти місця несвободи на окупованих територіях або в росії.
Але Катерина все ж отримала суттєву психологічну підтримку — в першу чергу, від громадських організацій, що опікуються родинами цивільних бранців. А ще юристи БФ «Блакитний птах», контакти яких жінка отримала під час консультування на нашій гарячій лінії, порадив, як розв’язати проблему, що стала додатковим матеріальним та моральним навантаженням на родину. Ще до початку повномасштабного вторгнення Микола взяв кредит, а зараз банк вимагає від сестри його погашення. При тому, банк так і не взяв до уваги, що чоловік знаходиться в полоні. Зараз жінка збирає документи, які мають вплинути на цю ситуацію. Але головне — чекає — не тільки інформацію про свого брата, а й його звільнення.
Чи можна зарадити?
У своїй стратегії, яка була нещодавно презентована в Києві, Центр громадянських свобод пропонує першочергово створити державний реєстр цивільних осіб, що перебувають у місцях примусового утримання. Потім — запустити діалог із країнами з високим рівнем дотримання прав людини, щоб впровадити пакет міжнародних цільових санкцій проти винних у злочині посадових осіб РФ. А також зокрема комунікувати з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, адже той має особливі повноваження у справі захисту цивільних жертв міжнародних конфліктів, але повною мірою їх не виконує.
Член експертної ради Центру громадянських свобод Михайло Савва:
«Ми пропонуємо систему дій, яка може призвести до звільнення великої кількості людей. Інакше нам потрібно буде 100 років, щоб звільнити всіх. Такі темпи нас не влаштовують. Російський режим чудово розуміє, що він порушує вимоги Міжнародного гуманітарного права. Воєнні злочини для РФ є способом ведення війни. Тому просто казати, що вони порушують Міжнародне гуманітарне право, безперспективно. Потрібна система взаємопов’язаних заходів тиску на РФ. Наша стратегія спрямована на розв’язання двох завдань. Перше — допомогти людям дожити до свободи. Друге — звільнити всіх. Ми будемо вимагати звільнення без умов та обмінів»
ІНФОРМАЦІЯ ВІД ДОНБАС СОС
Гарячу лінію Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Номер гарячої лінії – 0800 103 333. Оператори надаватимуть інформацію щодо роботи Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Також консультуватимуть родичів зниклих безвісти та формуватимуть анкети до Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин.
Також рекомендуємо звернутися в Національне інформаційне бюро:
1648 та (044) 287-81-65 (дзвінки з-за кордону) для первинного збору інформації про військовополонених, зниклих безвісти, незаконно утримуваних РФ осіб, у тому числі й мирного населення.
Харківська Правозахисна Група відкрила Гарячу лінію з пошуку зниклих безвісти цивільних та військовополонених на тимчасово окупованих територіях та території окупанта.
0800 20 2402 – Дзвінки безкоштовні з номерів України.
Також радимо звернутися до БФ “Блакитний птах” за підтримкою, порадами. Вони допоможуть написати звернення у поліцію, нададуть юридичну, психологічну допомогу:
- +38 (099) 668 72 80
- Юридична допомога +380 95 937 5370
- e-mail: [email protected]
Якщо ви потребуєте будь-якої інформації, яка пов’язана з документуванням фактів зникнення, полону цивільних чи військових громадян, телефонуйте на нашу Гарячу лінію 0 800 309 110 (дзвінки безкоштовні), або напишіть нам в Viber, WhatsApp або Telegram за номером 093 500 69 18.