Вимушене переміщення кардинально відрізняється від спланованого, коли людина міняє звичний спосіб життя, щоб втілити свої бажання та мрії. Тому переїзд через війну, особливо, якщо він відбувається у зовсім незвичні умови, може бути дуже болісним.
На Гарячу лінію «Донбас СОС» часто звертаються переселенці, яким важко вписати себе у реалії сільського життя, якщо вони не мали такого досвіду: знижений рівень побутового комфорту, відсутність роботи у звичному сенсі, налагодження стосунків з сусідами, як цього очікують селяни, брак усталених способів відновлення емоційного балансу як от походи в парк, театр чи на концерт.
Але ми пропонуємо поглянути на цей процес з різних боків. Може, не все так погано, якщо спробувати відчути зміни як несподіваний поворот, який відкриває нові можливості?
Отримати безпеку та зелений колір
Якщо дивитися саме з безпекової позиції, то в селі зараз спокійніше, ніж у містах. Бо там менше стратегічних об’єктів та важливих підприємств, та й з позиції залякування агресору вигідніше бити по містах, де резонанс від руйнувань та пошкоджень буде більше.
«Тож, жити в селі відносно безпечніше. Не треба бігти з 17 поверху до сховища, у разі тривоги можна, врешті решт, скористатися власним погребом, — каже психотерапевт та коуч Юрій Трохименко. — І з цієї ж позиції у селі простіше відчувати природне заземлення та ресурс: босоніж пройтися по травичці, подивився на квіточку- це універсальний емоційний ресурс для підживлення нервової системи. Так влаштоване людське тіло: напруга знімається, коли працюєш фізично. Особливо сильно відновлення відбувається через землю. Тож, чим ближче до землі, тим простіше шукати ресурс».
Так, брак звичних для містян способів ментальної самодопомоги може дуже засмучувати, додаючи відчуття відірваності від життя, подій, брак звичних візуальних ландшафтів – поля, провулки та паркани за
мість вулиць та архітектури.
«Але позитивним моментом для подолання стресу може стати відкрита вода – це універсальний спосіб для всіх людей, не залежно від того, де вони звикли жити, — стверджує спеціаліст з відновлення Юрій Трохименко. – І цілодобова ароматерапія теж: запахи потрапляють у наш мозок без додаткових перепон захисних систем організму. В одній психологічній теорії стани нервової системи розкладають по кольорах. Зелений- коли організм розслаблений, без спазмів, а коли оранжевий чи червоний – то вже порушений баланс. Так от, у селі простіше більшу частину часу перебувати у зеленому кольорі».
Де шукати роботу
Топ-скарг переселенців, які телефонують на нашу Гарячу лінію, це, беззаперечно, відсутність у віддалених селах роботи у звичному для них розумінні та неможливості використовувати свої навички в умовах сільськогосподарських регіонів. Умовний інженер чи кранівниця навряд чи може розраховувати на багато вакансій у селі, де наразі з об’єктів інфраструктури хіба що сільмаг та точки видачу пошти. Але навіть у таких випадках часто є варіанти, як заробляти гроші.
По-перше, можна розглянути варіанти вахтової чи позмінної роботи у найближчих населених пунктах – різноманітна робота у райцентрі чи великому місті, де надають житло на час чергування ( два на два дня, тиждень на тиждень, місяць на місяць тощо). Підходить людям, які не мають маленьких дітей або мають з ким їх залишити на певний час, молодим пенсіонерам, студентам тощо. Вибір спеціальностей – від медиків до охоронців чи працівників на підприємствах.
Цікавий варіант – перетворити власне хобі, що пов’язано з землею, на спосіб заробітку. Масштабувати більшість подібних Handmade-бізнесів у селі можливо, навіть якщо кінцеві споживачі не проживають у вашій вулиці. Якщо вдома людина просто любила вирощувати кімнатні чи садові квіти для себе – у селі можна спробувати довести цей процес до майже промислових масштабів. А продавати – хоч у вихідні на міських ринках, хоч в інтернеті – по всій країні. Або завжди мріяли займатися професійним розведення котів чи собак, але в квартирі місця не вистачало. За ці три роки масового переселення саме міські мешканці побачили нетривіальні способи використання землі, переїхавши до села – лавандові поля, зокрема й як фотозона, вирощування саджанців для ландшафтного дизайну, м’ята сотні видів чи мегапопулярна лохина з сучасною системою поливу. Плюс – виробництва варення чи соусів, мила чи крафтових сирів, ковбаси, кулінарних виробів тощо. Наприклад, Людмила Мірошниченко з Донеччини через повномасштабне вторгнення була змушена оселитися у селі на Полтавщині і започаткувала власне крафтове виробництво сирів з коров’ячого молока.
А пенсіонер Юрій Махник, який в Бахмуті був власником успішного туристичного агентства, переїхавши у село на Дніпропетровщині, наприклад, вирішив стати бджолярем. І підійшов до цієї справи так серйозно, що для отримав магістерський диплом технолога харчової промисловості. Він каже: у війну туристи не літають, а бджоли – так! Продає він свій мед через інтернет і мріє розширювати виробництво.
«А ще, їхати у село – ідеальний варіант для тих, хто має віддалену роботу, яку можна організувати через інтернет. Зараз провести його у бідь-який населений пункт вже не проблема, — каже Юрій Трохименко. — Це й різна фріланс-робота, і навіть інтернет-магазини тощо: у сучасному світі це зараз має безліч варіантів. Ну і класичні городики, висадити які під силу навіть міським «з голови до п’яток» мешканцям – теж вихід. Пам’ятаєте, у 90-х, навіть професори примудрялися підтримувати сімейний бюджет за рахунок невеличких ділянок».
Але не тільки бізнес на землі можуть започаткувати на новому місці проживання міські переселенці: в залежності від власних уподобань та вмінь, вони можуть створити невеликий бізнес, послуги якого споживатимуть й сільські мешканці. Вже у селах з’являються міні-ательє, манікюрні столики чи перукарні, теслярські та ковальські майстерні, СТО, сімейні дитячі садочки, які відкривають переселенці з міст, бо звикли до цих благ цивілізації. Те, за чим місцеві раніше були змушені їхати у міста, тепер є й у їхніх селах. А підприємці, у разі успішного планування, отримують стабільний потік клієнтів, яких не переманить конкурент – бо його просто не існує.
То, може, переселення в село – це і є той знак, який ви чекали, щоб дозволити собі втілити мрії, які ретельно приховували, щоб не втратити стабільну та звичну роботу?
Гранти та підтримка
Але почати навіть елементарну діяльність без вливання коштів складно: щоб купити десяток каченят чи гусенят чи засадити кілька соток картоплею, потрібні кошти. Що вже казати про більш затратні варіанти, які потребують обладнання, матеріалів та додаткового навчання. І тут на допомогу приходять державна та міжнародна підтримка, якою не варто нехтувати і не треба боятися. Звісно, часто це не просто гроші, які людина отримує і може самостійно ними користуватися, а саме цільова допомога: на навчання та створення чи відновлення бізнеса. До речі, сільські проєкти донори фінансують дуже охоче, розуміючі, що у містах знайти спосіб забезпечити себе набагато легше.
Зараз таких програм доволі багато – від грантів на купівлю молодняка птахів до можливості безкоштовно отримати другої вищої освіти через грантування від Державної служби зайнятості. Майже постійно працюють обласні програми для релокованого бізнесу – щоб знайти інформацію, треба продивитися сайти обласних військових адміністрацій. Також перед початком сільськогосподарських робіт зазвичай активізуються міжнародні програми, які пропонують насіння, молодняк птахів чи навіть оплату додаткової пари рук для оброблення городів. Де шукати – зазвичай про ці можливості інформацію розповсюджують сільська та районна влада. Також можна відстежувати сторінки сайтів таких організацій як Карітас, МОМ, НРС тощо.
До прикладу, організація Help, навесні 2025 року реєструвала на програму грантової допомоги для власників мікробізнесу у Закарпатській, Івано-Франківській, Волинській, Львівській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Пріоритет – переселенці та ветерани. Кошти в еквіваленті до 3000 євро надали на деревообробку, ювелірну справа, гончарство та кераміку, текстильне мистецтво (в’язання, в’язання гачком, ткацтво), виготовлення свічок, миловаріння тощо. А організація НРС у Дрогобицькому та Стрийському райони Львівської області до 5 липня приймає заявки на фінансування до 5000 євро для створення нових бізнесів, додаткових робочих місць та покращення можливостей працевлаштування для внутрішньо переміщених осіб.
У різних регіонах країни міжнародні та всеукраїнські організації пропонують багатий вибір перекваліфікації зокрема й для переселенців. На курсах можна отримати новий фах – від піцайоли до водійки вантажівок та автобусів, майстра-швейника чи інженера по встановленню сонячних панелей. І безплатна можливість отримати нову професію – теж варіант для тих, хто не може знайти собі роботу, переїхавши до села.
Тож, якщо вас цікавлять подібні пропозиції, які актуальні зараз – звертайтеся на Гарячу лінію «Донбас СОС», 0800 309 110, де наші оператори запропонують вам інформацію про те, що може стати початком цікавої діяльності в нових умовах.