Норми Женевської конвенції про захист цивільного населення від 12.08.1949 р. визначають, що на окупованій території діють норми кримінального законодавства держави, територія якої окупована. З огляду на те, що ефективне судочинство має здійснюватися, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень. Також варто зауважити, що діяльність судів має відповідати загальним принципам права.
“В 2014 році, на початку АТО, я знаходився в слідчому ізоляторі м. Луганськ і оскаржував свій вирок. Коли зв’язок з Україною перервався, це суттєво ускладнило процес оскарження. На 15 травня 2014 року було призначене засідання апеляційного суду в Луганську. Конвой вже засуджених не возив в суди, тому що на вулицях було небезпечно. Засідання відбулось по Скайпу. Клопотання мого «подільника» щодо застосування до нього амністії задовольняють, моє клопотання щодо скасування вироку не задовольняють. По завершенні суду суддя мені каже, що до моєї статті також може бути застосована амністія. Засідання вже закінчилось, тому я можу написати клопотання щодо застосування амністії за місцем відбування покарання. В СІЗО я відразу написав клопотання про застосування амністії в Жовтневий суд міста Луганська. Потім в Луганську у зв’язку з обстрілами суди вже перестали працювати” (опитаний О., що знаходився у Луганському СІЗО).
Відповідно до Базових принципів та рекомендацій ООН щодо заходів та процедур права кожного, хто позбавлений волі, реалізувати свій процесуальний захист, наголошує на таких гарантіях навіть в умовах збройного конфлікту:
- реалізовувати свої процесуальні права для оскарження законності та правомірності обмеження їх свободи та отримувати відповідні та прийнятні засоби захисту;
- національне правове регулювання не має передбачати жодних обмежень процесуальних прав осіб, свобода яких обмежена, в умовах збройного конфлікту;
- обов’язок держави дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права по відношенню до ув’язнених осіб;
- реалізовувати право на перегляд процесуальних рішень через правомірно діючі судові органи;
- адміністративний арешт чи інтернування можуть бути дозволені тільки у випадку суспільної необхідності;
- будь-який відступ від процесуальних прав особи має відповідати вимогам Базових принципів, включаючи недопустимість відступу від зобов’язань, право бути поінформованим, суду як повноважного органу для перегляду, ефективності заходів та обов’язку доказування.
“Рішенням Кіровського суду в м. Донецьку мій вирок привели у відповідність до якогось свого кримінального кодексу, змінили статтю, за якою я був засуджений, вирок лишився таким же. Є засуджені, які отримали покарання більші, ніж передбачено КК. Наприклад М., за злочин, що він скоїв, в КК передбачена відповідальність – 6 років позбавлення волі, а так званий суд «ДНР» виніс йому вирок – 7 років позбавлення волі” (засуджений Н., що знаходився у Донецькій ВК № 124).
Створену судову систему та відповідне нормативно-правове регулювання (кримінальне, кримінально-процесуальне) на території самопроголошених «ЛНР» та «ДНР» не можна вважати такими, що відповідають принципам міжнародного права. На окупованих територіях Донецької та Луганської областей не застосовується кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, як держави, частиною території якої вони є, ні Російської Федерації, яка несе відповідальність за те, що відбувається на даних територіях. Тому в якості проблемних питань залишаються:
- вироки винесені судами самопроголошених республік;
- легітимність/законність процесів з оскарження рішень українських судів, які відбувалися у судах самопроголошених республік;
- приведення у відповідність рішень українських судів у відповідність до законодавства самопроголошених республік, по відношенню до ув’язнених.
Дотримання норм міжнародного права – це питання відповідальності кожної держави як перед своїми громадянами, так і перед особами, які залишаються на окупованих територіях. Безпека людини має бути пріоритетом для запобігання втрат серед цивільного населення. Навпаки ж, порушення прийнятих міжнародних норм, мають відповідно кваліфікуватися та розслідуватися як злочини проти людяності чи воєнні злочини.
Матеріал написаний при підтримці програмної ініціативи “Права людини та правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не співпадати з думкою авторів.