У Світлани занедужала дитина — застудилась. Їм не потрібний лікарняний, бо вікна в дитсадочку ще минулого місяця вибило вибуховою хвилею і тому там навіть двері тепер міцно забиті.
Іноді Світлана брала доньку з собою на роботу, але тепер, що робити у малечі температура під 40? От папірець з рецептом від педіатра… Але на рецепт Світлана поглядає скептично — працюючих аптек майже не залишилось. Їх місто розташоване в прикордонній смузі, тож війна зовсім поруч і нагадує про себе гучними пострілами, що лунають біля річки.
Несміливо Світлана звертається до міських установ. Терпляче стоїть в чергах за харчовим набором та продовжує шукати бодай крихітний порятунок. Також от потрібні ліки сусідським дітлахам та старенькій тітоньці Марії з третього під’їзду. Зовсім поруч з хатою є гуртожиток. В ньому мешкає десять родин переселенців з міста , якого тепер немає на мапі. От би сюди хоч трохи теплих речей…
«Без надії – сподіваюсь» — стомлено переказує Світлана своє прохання нашим координаторам з гуманітарного напрямку. Тож у штабі D SOS знову вирує робота: формуються списки, планується адресна посилка, підтримується зв’язок з добрими чарівниками, які спроможні доправляти гуманітарну допомогу до самісінького пекла…
На цьому тижні наша команда знову доправила на Схід «неймовірні кілограми» ВСЬОГО, за списком. Друзі, ще трошки і ми дотягнемо до фури! Харчі, одяг, ліки… Все це зібрано завдяки Вашим зусиллям! До нас надходять посилки з Італії та Литви. Дякуємо всім, хто пару годин над вечір присвячує волонтерству (міцно обнімаємо Вікторію та Тамару). Ми висловлюємо подяку адміністраціїмережі магазинів Фора за чудову можливість провести вечір на ваших площадках! Потискаємо міцні чоловічі руки чудовому Андрію и могутньому Євгену!
Зичимо сили та терпіння нашим незмінним координаторам D SOS — Ірині та Оксані, адже на їх тендітні дівочі плечі покладена найскладніша частка роботи. Завдяки їм все розподілено у коробки та підписано. Щось дійде вже завтра, комусь доведеться чекати свій пакунок ще тиждень, адже ситуація на дорогах Донбасу нестабільна. Серед великих коробок и пакунків видно посилку в прикордонне місто для Світлани.
За пару днів Світлана дзвонить до нас на гарячу лінію та бадьорим голосом звітує — все дійшло! Вона хизується фотозвітом, довго розповідає, як тішаться діти теплим речами і що її донечка вже не температурить. Трохи згодом телефонують із Макіївки, Донецьку, Старобешівського району та Горлівки — всі передачі доставлені.