З початком збройного конфлікту на сході України, та у зв’язку з обмеженням свободи пересування, одними з найбільш незахищеними та вразливими були ув’язнені, які утримувались у пенітенціарних закладах на території Донецької та Луганської областей.
Згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті Державної кримінально-виконавчої служби України (http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/757958) у грудні 2014 р., у зв’язку з військовою агресією проти України у її східних регіонах 28 установ виконання покарань, в яких утримувалося близько 16200 осіб, залишились на території, що тимчасово непідконтрольна державній владі.
Експерти громадської організації Донбас СОС вже протягом декількох років документують порушення прав цих осіб, а протягом останнього року ми активно долучилися до розробки законодавства та адвокатування якнайшвидшого врегулювання правового статусу цих осіб.
І ось нарешті 5 липня 2018 р. у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 8560 «Про врегулювання правового статусу осіб, стосовно яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України», розроблений на базі робочої групи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України та Міністерства юстиції України по реформуванню пенітенціарної системи.
Законопроект спрямований на тих осіб, які утримуються чи утримувалися в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Донецькій та Луганській областях, та правовий статус яких залишається неврегульованим на законодавчому рівні більше чотирьох років.
Вкрай важливо наголосити, що Україна має виконувати свої позитивні зобов’язання у сфері прав людини по відношенню до даної категорії осіб, оскільки, на момент початку АТО (нині ООС), вони знаходилися під контролем держави, на території державних установ виконання покарання, через що саме на державу покладені обов’язки з піклування про таких осіб. І якщо наразі держава не спроможна забезпечити переведення цих осіб на підконтрольну територію, то забезпечити дотримання їхніх прав та виконати свої зобов’язання на підконтрольній Уряду території особам яким вдалося виїхати(повернутись) самостійно, держава не лише спроможна, а й зобов’язана.
Текст має ряд позитивних нововведень:
-
серед загальної кількості осіб, що відбувають покарання, виділяється окрема категорія осіб, стосовно яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії. Пропонований статус для цієї категорії осіб дозволить врегулювати факт відбуття ними покарання на тимчасово окупованих територіях за рішенням суду; врегулювати питання з відновленням матеріалів кримінального провадження по відношенню до таких осіб; запроваджує облік даної категорії осіб; дозволяє розпочати заходи щодо врегулювання правового статусу за заявами самих осіб або їхніх представників, родичів та ін.;
-
передбачається порядок вирішення питання зарахування строку відбування покарання після початку збройної агресії до основного строку покарання;
-
закріплюються правові підстави для спілкування представників Служби безпеки України з особами, стосовно яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії. При цьому важливо звернути увагу, щоб при такому спілкуванні не допускалось зловживань працівниками Служби безпеки України всупереч норм Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 р.;
-
передбачено можливість встановлення лише за рішенням суду адміністративного нагляду за особами, стосовно яких порушення порядок виконання вироку, та передбачено підстави, коли для цієї категорії осіб може бути застосовано адміністративний нагляд;
-
окремо варто відзначити пропоновані зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо відновлення матеріалів кримінального провадження, втраченого внаслідок збройної агресії.
Але ряд положень викликає і занепокоєння:
-
законопроектом не передбачається встановлення строків підготовки та подання до суду клопотання для врегулювання статусу зазначеним в законопроекті особам для територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання покарань та пробації. Саме на них покладено ці повноваження нормами законопроекту при виявленні таких осіб. На практиці це може означати, що процес врегулювання правового статусу може тривати досить тривалий час, без можливості заінтересованої особи вплинути на строки розгляду у цьому випадку;
-
законопроектом передбачені компенсаційні заходи, пов’язані з врегулюванням правового статусу осіб, стосовно яких порушено порядок виконання вироку. В дійсності — це зарахування у строк відбуття покарання того періоду, який засуджені відбували/ють після початку збройної агресії та окупації окремих частин території України, та змінами до Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено можливість для осіб, засуджених судами України до покарання у виді довічного позбавлення волі, на яких поширюється дія цього законопроекту, подавати клопотання про її помилування після відбуття нею не менше десяти років призначеного покарання. На наш погляд, при компенсаційних заходах потрібно враховувати різні умови утримання осіб в місцях несвободи, що розташовані в АР Крим та на сході України. На сході України окремі колонії опинилися в епіцентрі бойових дій, серед засуджених були загиблі та поранені, було припинено забезпечення належного харчування та медичної допомоги, інше.
Більш детально про становище та проблемні питання засуджених на тимчасово окупованих територіях, можливо ознайомитись у відкритому листі, який підписали одинадцять громадських та правозахисних організацій до державних органів влади та міжнародних організацій у жовтні 2017 року http://www.donbasssos.org/13102017/;
-
запропонованими змінами до Кримінально процесуального кодексу України передбачено можливість суду під час врегулювання правового статусу осіб, стосовно яких порушено кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України вирішувати і інші питання, пов’язані з виконанням вироку. Але фактично відсутня можливість розгляду питання умовно-дострокового звільнення або заміни покарання більш м’яким щодо цих осіб. Чинним законодавством передбачено подання клопотання про умовно-дострокове звільнення особи адміністрацією органу або установою виконання покарань, в якій особа відбуває покарання. Тому, якщо ми говоримо про осіб, які відбували/відбувають покарання на тимчасово окупованій території, подання клопотання установою виконання покарань є неможливим. Тут ми вбачаємо порушення прав осіб на умовно-дострокове звільнення, на яких поширюється дія цього законопроекту. На практиці це може означати, що особа, якій вдалося звільнитись з місць несвободи на ТОТ Донбасу раніше строку, призначеного вироком суду України, через неврегулювання подібного випадку може знову опинитися в місцях несвободи вже на підконтрольній Україні території. Такі особи будуть мати додаткові побоювання щодо повернення на підконтрольну територію;
-
проект не передбачає можливостей для документування порушень, вчинених по відношенню до ув’язнених осіб, які утримувалися на тимчасово окупованих територіях. За умови відсутності доступу до окремих регіонів, свідчення очевидців залишаються основним джерелом інформації щодо поточної ситуації, зокрема, для правоохоронних органів України. Тому з цією метою доцільно передбачити порядок проведення опитування таких осіб з метою виявлення порушень, вчинених по відношенню до них (застосування тортур, факти приниження людської гідності), та ідентифікації осіб, причетних до порушень, з метою подальшого їх притягнення до відповідальності.
Зазначений законопроект є першим та важливим кроком в напрямку підтримки зазначеної категорії осіб. Його реєстрація у Верховній Раді України є лише першим кроком до його прийняття. Тому важко передбачити, коли і в якому остаточному вигляді його буде прийнято. Сподіваємось, що зазначений законопроект буде розглянутий в найкоротший термін, а зміни, що будуть вноситись до його змісту, матимуть лише позивний зміст.
Невирішеними залишаються також питання забезпечення доступу міжнародним організаціям в місця несвободи на тимчасово окупованих територіях та відсутність дієвого механізму переведення в’язнів на підконтрольну Україні територію.
Матеріал написаний при підтримці програмної ініціативи “Права людини та правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не співпадати з думкою авторів.