Це літо, фактично, перше з початку великої війни, коли з’явилася можливість задуматися не тільки про евакуацію та розселення дітей з небезпечних районів, а й про їхнє оздоровлення та відпочинок. Діти-переселенці — одна з категорій громадян України, яка має пріоритет для отримання таких послуг. Вони мають право на оздоровлення та відпочинок коштом держави, місцевих бюджетів, підприємств, установ та організацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством (згідно зі ст.24 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей).
Донбас СОС поцікавився, які пропозиції існували та як проводили своє літнє дозвілля маленькі українці, котрі через війну були змушені виїхати зі своїх домівок.
Вперше цьогоріч запрацював проєкт “Є-оздоровлення” , який створений за принципом “гроші ходять за дитиною”. У межах пілотного проєкту обрати заклад для відпочинку для своїх дітей батьки могли самостійно, а розрахуватися — грошима, які держава перерахувала на спеціально відкриті банківські картки. Послуга доступна не усім, а тільки багатодітним родинам, що мають офіційний статус малозабезпечених, або ж дітям, яким встановлена інвалідність. Проєкт охоплював 10 областей, які найбільш постраждали від війни. Наприкінці серпня в проєкт включили усі області України. Батьки отримували по 14 тисяч гривень на кожну дитину й обирали заклади з переліку тих, які були запропоновані Урядом. З однозначних плюсів цього проєкту можна відмітити саме самостійний вибір закладу, з мінусів — дуже обмежена категорія дітей, які могли розраховувати на такі пропозиції. Але у Мінреінтеграції наполягали, що переселенці можуть скористатися іншими програмами з оздоровлення та відпочинку дітей, звернувшись до відповідних структурних підрозділів соціального захисту населення.
Тож, як завжди, оздоровлювали дітей у спеціалізованих підприємствах областей, які мають різний спосіб фінансування. Наприклад, три зміни відпрацював дитячий заклад “Перлина Донеччини”, який тепер фактично здійснює свою діяльність в Закарпатській області. Серед понад 400 дітей, які відпочивали на кожній зміні, були діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, діти Захисників та Захисниць України та інші пільгові категорії дітей з 34 територіальних громад Донецької області. Або інший приклад — кілька десятків маленьких мешканців пільгових категорій Гірської територіальної громади, що на Луганщині, по 21 день відпочивали коштом місцевого бюджету у дитячому закладі санаторного типу лікувально-оздоровчого комплексу “Карпатські зорі”. Як зазначають в обласній ВЦА, організація літнього відпочинку стала можливою завдяки співпраці територіальних громад.
До речі, цього літа дуже активно працювали саме адміністрації громад, звідки більшість населення евакуйовано: вони знаходили спонсорів для організації відпочинку дітей. До прикладу, родини з дітьми Часовоярської міської територіальної громади поїхали до Румунії. А юні бахмутяни потрапили на окремий заїзд у табір “Джерело життя” під Києвом — і хоча табір функціонує виключно на волонтерські кошти з усієї країни, отримати путівку дитина могла через представників бахмутських навчальних закладів.
Звісно, ширше охоплення, ніж державні програми, мають різноманітні волонтерські, благодійні або змішані проєкти. Цього літа їх з’явилося дуже багато, вони зазвичай більш гнучкі та деталізовані у тематиці, не мають жорсткого обмеження у категоріях і менш забюрократизовані. Зареєструватися на багато з них можна було просто заповнивши анкету онлайн та слідкуючи за анонсами різних фондів та ініціатив. Наприклад, на Волині у табір “Теплі долоні” на 10 днів усе літо запрошували дітей, яких торкнулася війна і які опинилися у цьому регіоні. Завдяки різним фондам та донорам кілька сотень дітей ВПО отримали всебічну реабілітацію зокрема заняття з психологом та арттерапевтом. Команда медіаплатформи “Свій дім” відкрила благодійний збір на літній кемп для дітей-переселенців, які втратили домівки після повномасштабного вторгнення росії. Завдяки донатам 150 благодійників вони зібрали кошти на шість путівок та трасфери для дітей ВПО, ще дві путівки у рамках цієї акції придбав благодійний фонд.
Пропозиції не обмежуються таборами — дітей активно вивозять на ознайомчі екскурсії до європейських країн. Та ж Гірська громада, що на Луганщині, відправила коштом Любленського воєводства Республіки Польща семеро дітей віком від 9 до 14 років до Люблина — на екскурсії по місту, відвідування костелу, музеїв, Казимеж-Дольни, пам’яток культури, замків.
Але діти, зазвичай, не переймаються програмами, умовами, категоріями та коштами, завдяки яким батькам вдається організувати для них відпочинок. Вони проживають своє дитинство на війні, і про відпочинок цього літа мають щирі — радісні чи сумні — мрії та спогади. Хтось чекає, коли ж зможе потрапити до загадкової Японії, а хтось плаче, коли наприкінці вихідних їде мама, яка змушена залишати дитину у більш безпечному місці з бабусею з дідусем. Спеціально для Донбас СОС кілька юних літераторів написали свої враження від відпочинку цього воєнного літа 2023.
Кирило Мурликін, 10 років. Маріуполь-Київ
«Це літо було дуже погане. Ми мало подорожували, як країною, так і за її межами. І це вперше за моє життя, коли ми подорожували без моїх тітки та дяді. І все це через м@скалів. Сподіваюсь, наступне літо буде кращим. Моя країна переможе, і мама з татом куплять мені собаку. І ми всією великою родиною будемо подорожувати Україною”.
Поліна Винник, 11 років, Торецьк- Київ
«У Торецьку в мене було набагато більше друзів. А тут тільки ті, хто у новій школі. Зі старими ми якось усі загубилися — не переписувалися, не дзвонили один одному, я й не знаю, де вони зараз. Ну й у таборі теж трохи з’явилися — здається, там один хлопчик навіть був з Торецька. Ми тепер зміною у в телеграм-чаті спілкуємося. Я, взагалі, вперше поїхала до табору. Ми раніше з родиною відпочивали — на річці, біля моря. Але то давно вже було, ще коли вдома жили. Але табір мені сподобався — головне, що ти знайомишся з новими людьми й можеш відпочити від міської метушні. Бо ми ж тепер у Києві. Добре, що в таборі був басейн. Але мені не сподобалося, що хлопці часто затримувалися, коли купалися, і дівчатам залишалося менше часу. Бо завжди чомусь хлопцям все першим дозволяють робити. А ти чекаєш, чекаєш, чекаєш їх на березі…»
Варвара Винник, 11 років, Торецьк- Київ
«Раніше я влітку відпочивала як? “Сиділа” у телефоні або кудись з батьками та сестрою з братом кудись їхала. А так щоб ми тільки з сестрою, одні — то вперше! Ні, страшно не було — нас же двоє! І це класно що вдалося поїхати на канікулах, бо саме влітку дуже хочеться відпочити від школи. Ми цього року по-різному вчилися — і дистанційно, і до нової школи ходили. Нам же хочеться покупатися, а взимку не покупаєшся ж. В таборі ми купалися, але в мене є й інше досягнення — я навчилася грати в шахи. А ще ми плавали на човнах — до цього я ніколи не робила такого. Тож, табір — це круто! Але якщо казати про відпочинок моєї мрії, то це були б мандри до Японії — мені хотілося б спробувати там їжу, подивитися на їхні красиві будинки. Я ж не була в Японії — це цікаво! Але поки я радію табору, і якщо будуть пропонувати ще, обов’язково поїду»
Соломія Тройнікова, 8 років, Краматорськ-Бахмут-Київ-Бережани
«Я проводжу свої літні канікули з бабусею й дідусем. Воно наче весело, але бабуся заставляє хрестоматію читати. Але це — найжахливіше літо, бо всі мої друзі поїхали за кордон. Стільки поганого було, що я не пам’ятаю навіть. А хороше буде за декілька годин — підемо купатися на озеро. Вчора було дитяче свято, а мама якраз поїхала, і я на батуті плакала, а всі до мене чіплялися — не плач. Картопля фрі була несмачна і заморожений сік теж несмачний»
Філіп Бороздін, 12 років, Бахмут-Бровари
«Літні канікули — це черга пригод, нових знайомств та цікавих подій. Так було завжди, але не тепер. Моя родина втратила домівку і була змушена виїхати у більш безпечний регіон. Це мало схоже на мандрівки, яких хотілося б більше. Але ми якийсь час жили у Дніпрі, і минулого літа було точно не до відпочинку. Але згодом приїхали до Броварів. Увесь минулий рік я навчався дистанційно у своїй рідній бахмутській школі, тому похвалитися новими друзями не можу. Тому я дуже зрадів, коли дізнався, що можу потрапити до табору, де будуть діти з Бахмута — хотілося зустрітися зі старими друзями. Так і сталося! Зараз я живу в одній кімнаті з однокласником і ще одним гарним знайомими з мирного минулого. В таборі не скучно, хоча я думав, що багато заходів вже буде нецікавими, бо вони дитячі. Басейн, танці, спортивні змагання — таке мені подобається. До нас приїздять різні гості — інколи навіть “зіркові”. А от з Парком атракціонів не вийшло — коли нас туди повели, знов була сирена, а під час тривоги нічого не працює»
