30-го серпня відзначається Міжнародний день жертв насильницького зникнення. На сьогодні, кількість зниклих людей під час збройного конфлікту на сході України, — точно не відомо. Наразі неможливо встановити остаточні дані, адже конфлікт продовжується, належних комплексних заходів, необхідних для ефективного пошуку зниклих та ідентифікації невпізнаних тіл загиблих сторонами не проводиться. Міжнародний Комітет Червоного Хреста, який має представництво і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областях, заявляє про щонайменше 1500 осіб, які зникли на Донбасі. В той же час, певна кількість тіл по обидва боки збройного конфлікту досі залишаються не ідентифіковані.
Сьогодні, в міжнародний день зниклих безвісти, з дозволу рідних, ми публікуємо декілька історій цивільних людей, що зникли під час бойових дій на Донбасі. Рідні їх досі не мають ніякої інформації про те, що сталося з їх близькими.
Обруч Галина Борисівна, 07.07.1952 р. Обруч Анатолій Олексійович,11.08.1950 р.
“Не осознавая всей опасности ситуации, мои бабушка и дедушка, два пенсионера из города Славутич, поехали на восток Украины с гуманитарной помощью. От себя лично. Они поехали на своем авто марки Kia Сerato серебристого цвета, гос. номер BІ5571BА. 12.11.2014 были задержаны ополченцами, батальоном “Оплот”. По последней проверенной информации, их задержали в Донецке и передали так называемой госбезопасности “ДНР”. С тех пор нет никакой информации о судьбе моих бабушки и дедушки. За весь период времени многие пытались запутать и нажиться на горе, но информации, за которую можно было бы ухватиться, — не было. И наши органы: полиция, СБУ полностью беспомощны в этом вопросе….”
Зілько Олександр Васильович, 25.04.1966 р.
“Мы хотим живого его найти. Надеемся… Он из Горска, таксовал. 26 июля 2014 года папа из Горска повез людей на Изварино. Автомобиль Chery Amulet черного цвета. Номер ВВ5278ВВ. В три часа дня он был на Изварино. Люди нам сказали, он их высадил на остановке, немного не доезжая до Изварино. Там дальше пешком быстрее было. Им он сказал, что назад поедет через Счастье. Назад он ехал сам. Говорят, его видели в Перевальске. Это его видели ополченцы на блокпосту. Они ему сказали: через Алчевск не едь, едь в объездную. И больше его никто не видел… Поехал он в Алчевск, или объехал… Больше мы ничего не знаем. Тогда у нас связи почти не было месяц. Мы пытались, когда она появлялась, ему звонить. Всегда телефон был недоступен. А потом… Один раз ответила женщина, сказала, что они купили этот номер… Мама в полицию пошла, просила, чтобы узнали хотя бы на какой стороне этот номер. Записали, но никто — ничего…”
Коленський Захар Володимирович, 30.08.1977 р.
08 вересня 2015 року Захар разом з колегою, Короленко Олександром, виїхали з Донецька в Маріуполь, на автомобілі Skoda Fabia білого кольору, номерний знак АН 4380ИЕ. Останній раз він розмовляв з дружиною о 08:15. Він тоді знаходився біля селища Новотроїцьке, стояли в черзі до блокпосту. Черга була велика, він сказав дружині, що поїдуть іншою дорогою, Старобешево — Тельманове. В обідню пору телефон уже був виключений… Через декілька днів дружина поїхала по тій дорозі, де він мав проїжджати, розпитувала про нього людей. Ніхто про них нічого не знав. 13 вересня 2015 року дружині зателефонували та сказали, що Захар знаходиться у них, що вони за гроші можуть його відпустити. Мали незабаром зателефонувати та сказати куди привезти гроші. Але ніхто так і не подзвонив… За даними компанії «МТС» його телефон був включений останній раз 10 вересня 2015 року в селищі Рози Люксембург Тельманівського р-ну. Колега, з яким він їхав, також зник.
Найбільша потреба рідних зниклих — знати про подальшу долю їх близьких. Якщо вам відома будь-яка інформація про долю цих чи інших зниклих осіб на Донбасі, ми просимо повідомити на гарячу лінію Донбас СОС 0800309110, або електронну адресу: [email protected] ( у тому числі анонімно). Ми передамо цю інформацію рідним зниклих.