В березні минулого року почався найскладніший етап у житті сучасної України. Сьогодні в нашій країні йдуть бойові дії. Кількість жертв та зниклих без вістей вже рахується тисячами. Зрозуміло, що реальні цифри ми дізнаємося зовсім не скоро.
Майже все жителі Донецької та Луганської областей – як ті, хто був вимушений залишити рідний дім, так і ті, хто залишився там, — відчувають колосальні труднощі, проблеми, часто потрапляють у дійсно критичні ситуації.
В цій статті ми хочемо розповісти вам про те, із чим наша команда зіштовхується та бореться кожного дня, про дійсно масові проблеми, про які повинна знати держава. Ми розповімо вам про звернення на Гарячу лінію Донбас SOS.
99% всіх людей, що звернулися до нас за допомогою – це жителя Донбасу.
“Голос Донбасу”
Як і на інші Гарячі лінії, нам телефонують із проблемами. Проблема-лідер на сьогоднішній день – це пропускна система. «Як отримати перепустку?.. Де подати документи?.. Чи потрібна перепустка на автомобіль? Яка електронна адреса працює?.. Як дізнатися, що із моїми документами?” І так далі.
Якщо б контактні номери Координаційних штабів та СБУ були доступні, то у людей було б менше питань до нас. Але ситуація тільки ускладнюється, і, відповідно, зростає кількість звернень. Сьогодні вони становлять 44% від всіх дзвінків.
Ми звертаємо увагу силових відомств, що дану проблему необхідно терміново вирішувати. Не менш важливо притягти до відповідальності тих, хто довів ситуацію до подібного стану.
Кожен десятий (10%) із тих, хто звернувся до нас, просто хоче дізнатися контактну інформацію того чи іншого відомства, структури, організації. Це визвано тим, що більшість людей в нашій країні не мають доступу до інтернету, а що вже говорити про тих, хто залишив свій дім.
Деякі звернення вражають нас абсурдністю ситуації. Іноді людям відмовляють у виплатах через відсутність документів, які чиновники запитують із неконтрольованих територій і які не можуть бути видані там із зрозумілих причин. Документи очікують іноді по кілька місяців і далеко не рідкісним є факт, коли ніякої відповіді так і не отримують.
Нововведення щодо обов’язкової відмітки міграційної служби на довідці переселенця та зволікання в роботі окремих підрозділів міграційної служби, бюрократичні «подарунки» від чиновників на місцях та інші відголоски радянських часів призводять до порушення прав внутрішньо переміщених осіб (11%), а разом із ними й юридичні питання та проблеми (6%).
При цьому ви не знайдете у ЗМІ інформації про те, що таке-то відомство погано працює. Всюди все добре і всі справляються.
Варто відмітити, що рівень недовіри та негативного ставлення до чиновницького апарату зростає. Для держслужбовців звернення рядових громадян – це не привід діяти. Єдине, чого вони бояться, — це гласність та звернення від громадських та міжнародних організацій. Пам’ятайте про це.
5,5% від усіх звернень – із проханнями допомогти із пошуком житла! Ця цифра – прекрасний показник того, що більшість тих, хто шукає житло, або вже знайшов, або зневірився і залишився на неконтрольованих територіях.
При цьому ми продовжуємо отримувати пропозиції із надання житла переселенцям з усієї України. Їх, звичайно, в рази менше, ніж під час активних бойових дій у серпні минулого року, але житло є.
6% тих, хто звернувся до нас, змінювали своє місце проживання два чи більше разів.
Сумна цифра у 2,5% — це запити з допомоги у працевлаштуванні. В той же час, більшість із цієї цифри – це люди, які вже зверталися всюди. Зрозуміло, що мільйон людей, які залишили зону АТО, потребують працевлаштування. Але криза в країні, відсутність вакансій і, в тому числі, дискримінація відносно переселенців створюють новий ряд проблем, що призводять до відчаю.
З нашої точки зору, необхідно більше піклуватися про створення робочих місць, ніж про нескінченні потоки гуманітарної допомоги. Допоки люди не стануть на ноги, вони залишатимуться в залежності від допомоги.
Цікаво, що більшість (64,5%) звернувшихся на нашу Гарячу лінію – люди, які знаходяться у Східній Україні (Донецька — 38%, Луганська — 10,5%, Харківська — 16% області). Ці цифри свідчать про те, що багато хто не хоче їхати далеко від своїх домівок, деякі повернулися, а дехто взагалі не виїжджав.
Дзвінків із Західної України всього 3% від загальної кількості. При цьому ми абсолютно впевнені, що там проживає досить багато переселенців. Коли ми почали з’ясовувати, чим це все спричинено, виявилось, що переселенці там скооперувалися, організували свої рухи та громадські організації. При підтримці місцевих активістів вони знайшли спільну мову із місцевою владою. Так, це не всюди, але тенденція чудова, це відмінний приклад для інших.
Важливо відмітити, що й сам держапарат в західних регіонах діє більш лояльно до переселенців, ніж у Східній Україні. Наприклад, в Києві та Львові від переселенців не вимагають привести господаря квартири до міграційної служби для того, щоб поставити штамп на довідці ВПО (внутрішньо перемішена особа).
Очевидно, що більшість людей, які звертаються до нас, обтяжені проблемами, стресами, роздратуванням. При цьому тільки 0,5% (кожен 200-тий дзвінок!) — це звернення за психологічною допомогою. Так говорять наш менталітет та виховання: «не потрібен мені психолог, адже я здоровий, я не псих». Але «грузинський досвід» показав, що психологічні проблеми відбиваються боляче: їх наслідки проявляються у алкоголізмі, наркоманії, загостренні хронічних хвороб, серцево-судинних захворювань, онкології, довготривалим звичайним ГРЗ та іншому.
В нашій країні, і це визнають міжнародні експерти, дуже сильна психологічна школа, наші спеціалісти-психологи займають активну позицію у конфлікті, швидко навчаються та готові допомагати людям у скруті та волонтерам – вам та нам. Просимо вас: бережіть себе зараз та підтримуйте своїх близьких. Ви спитаєте: «Як допомогти, якщо самому зараз не солодко?» Просто обійміть того, хто зараз поруч із вами – це вже дуже добрий початок. Приєднуйтесь до групи підтримки у вашому місті, поговоріть із психологом по телефону.
Більшість звернувшихся до нас на Гарячу лінію — жінки 74,7%. Нашій державі варто врахувати даний факт та використати його для налагодження діалогу між сторонами у громадянському секторі.
Що ж стосується віку, то кожен четвертий (24,2%) — старші 50 років. Ті, кому не виповнилося 18 років, складають усього 0,2% та 75,6% — це люди у віці від 18 до 50 років.
Дуже дивують та вражають ті випадки, коли до нас телефонують люди старші 80 років. Ми намагаємося приділити їм особливу увагу та першочергову допомогу. По-доброму вражає те, що вони неймовірно активні та самостійні. Ми пишаємося таким співвітчизниками! Бажаємо їм довгії літа!
4,4% із усієї кількості звернень – це звернення людей із обмеженими можливостями. Це майже кожен двадцятий дзвінок. Вони борються за свої права та нормальне життя із самого народження. І чим далі, тим більше цих «фронтів» на їх життєвому шляху.
Майже 7% телефонуючих визнали, що відчувають дискримінацію по відношенню до себе. Втрачати відчуття того, що ти живеш у правовій державі – принизливо. Незважаючи на всі досягнення культури та рівень розвитку суспільства, зараз, у ХХІ столітті, ми вимушені обговорювати питання стигматизації, притиснення, дискримінації. Не втрачайте людяність! Адже любов до ближнього, толерантність, взаємна повага та терпіння допоможуть нам подолати усі труднощі. Завдяки підтримці одне одного ми зможемо вирішити всі наші проблеми.
Додому бажають повернутися 18% . Ця цифра говорить про багато що. І про те, що люди не бажають повертатися у свої домівки з ряду причин (багатьом вже просто нема куди повертатися), і про те, що вже зараз потрібно думати про програми соціалізації переселенців, допомоги в придбанні житла, пошуку роботи. Не можна допустити, щоб переселенці скотилися за межу бідності. Це ж величезний робочий потенціал чудових, сміливих та працьовитих людей, які звикли багато та плідно працювати!
Як би нам не було важко признати, але всередині нашої країни є незрима межа, що розділяє її на контрольовані та неконтрольовані території. Так ось «із дому» — з неконтрольованих територій – нам зателефонували 27,4%. Відповідно переселенців — 72,6%. Не можна сказати, що у тих, хто залишився «вдома», менше проблем. Просто їм допомогти зараз значно важче і вони це розуміють.
1% від усіх звернень – це дзвінки від різних організацій, рухів, іноді навіть держструктур. Нам би дуже хотілося, щоб таких дзвінків було більше. Ми просимо усі організації зв’язуватися із нами, розповідати про свої можливості, залишати контакти. Ми із задоволенням повідомимо про вас тих, хто потребує вашої допомоги. Не залишайтеся у тіні. У вас потребують. Ви також можете заповнити спеціальну анкету, і ми самі із вами зв’яжемося.
І найприємніша категорія дзвінків – це дзвінки із подяками. Вони придають нам сили, дарять посмішки, іноді визивають сльози радощів, додають мужності та доводять, що в Україні живуть найсвітліші та найчудовіші люди. Іноді нам читають вірші, співають пісні і навіть складають в нашу честь оди. Нам дуже приємно! Дякуємо за вашу любов та щиру подяку!
Номер нашої Гарячої лінії дізнаються, в основному, завдяки інтернету — 46%. Друге місце тримає старе добре «сарафанне радіо» — 16,7%.
За місяць (із 6 березня до 5 квітня) ми прийняли 3 511* дзвінків. Деякі звернення були зовсім прості, а над вирішенням деяких ситуацій доводилось не один тиждень працювати всією нашою командою.
Велика подяка всім волонтерам – операторам, які приймають дзвінки на нашій Гарячій лінії. Це саме вони – той чутливий та мелодійний голос, що дружелюбно каже: «Доброго дня! Гаряча лінія Донбас SOS. Чим я можу Вам допомогти?»
Дякуємо всім, хто ділиться із нами інформацією та гуманітарною допомогою. Завдяки вам ми розповсюджуємо «вірус добра» все далі та далі. Дякуємо співробітникам компанії «Міроктел», які допомогли нам з організацією роботи.
Нагадуємо, що наша Гаряча лінія діє при підтримці МОМ та ЄС.
І, якщо ще хтось не знає, телефон нашої Гарячої лінії 0 800 309 110.
Разом — сила!
*Дані статистики приведені із вибіркою 90% від усіх дзвінків.