Сьогодні у прифронтовій зоні України знаходяться 77 соціальних закладів закритого типу. Це інтернати та пансіонати для інвалідів, СІЗО, психіатричні лікарні, дитячі будинки, не враховуючи дев’яти пенітенціарних закладів. Деякі з них знаходяться у безпосередній близькості із лінією зіткнення: Дзержинська колонія (598 чоловік) в 10 км, Артемівське СІЗО (700 чоловік) в 14 км, а також Селідівська колонія (82 чоловіка). В загальній кількості це приблизно 3,5 тисячі особливо уразливих категорій громадян, які не вибирають, як їм врятуватися від снарядів, а повністю залежать від держави.
Серед людей, життя яких знаходиться під загрозою, 1640 чоловік знаходяться в закладах, що відносяться до Міносвіти, Мінздраву та Мінсоцполітики, ще 750 знаходяться у пенітенціарних закладах. «Це лікарні, різні інтернати для дітей та літніх людей, де люди найбільш вразливі, оскільки не можуть самостійно залишити небезпечні території», — заявив представник українського омбудсмена Юрій Бєлоусов. Він нагадав, що питання безпеки для людей в місцях неволі є дуже гострим і було підняте омбудсменом ще у червні 2014 року. Однак реальних та системних кроків для вирішення урядом цього питання до цього часу не зроблено.
Представники Національного превентивного механізму (НПМ) провели моніторинг ситуації в соціальних, освітніх, медичних закладах, а також у виправних центрах та колоніях Маріуполя. Співробітник Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правочинних органів Сергій Перникоза відмітив, що у ході перевірки було виявлено чимало порушень, пов’язаних із затриманням та умовами утримування ув’язнених осіб. Зокрема, встановлено, що працівники Жовтневого РВ та Управління СБУ в Донецькій області систематично ігнорують вимоги щодо забезпечення права на захист. Також через зростання тарифів на електроенергію деякі заклади пенітенціарної системи прибігають до відключення електроенергії. Крім того, у закладах було виявлено неналежні умови праці засуджених. Він заявив, що заклади, в яких провели аудит, забезпечені продуктами та медикаментами, але всі, окрім дитбудинку «Центр опіки», не готові до евакуації у випадку обстрілів.
Соціальні заклади підпорядковані місцевим органам влади, тому центральні органи влади не хочуть брати на себе відповідальність за їх подальшу долю. Експерти кажуть: проблема в тому, що гроші, які виділяються на ці заклади, після їх евакуації «не підуть» слід за ними – в законодавстві немає такого механізму. Однак після багатьох зусиль із центральними вдалося налагодити хоч якусь інформаційно-організаторську роботу.
«Нарешті в Мінсоцполітиці та Мінздраві зрозуміли, що місцева влада не знає, куди можна евакуювати інвалідів, дітей та літніх людей. Міністерства надали цю інформацію місцевим органам влади. Таким чином вдалося вивезти деяку частину громадян. Однак ці зміни не зачепили ув’язнених у виправних закладах», — каже спеціаліст відділу адвокації й ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Олександр Гатиятуллін.
У листопаді 2014 року Президент підписав Наказ, в якому йшла мова також про евакуації пенітенціарних закладів. Але за весь час АТО тільки один такий заклад було евакуйовано – Луганську жіночу колонію. Представник Вповноваженого відмітив, що в цілому на непідконтрольній Україні території Донбасу на даний момент залишаються близько 16 тисяч осіб, які розміщені у 27 місцях неволі. Наразі ведуться переговори із терористами (НПМ вважає, що заради порятунку людей можна проводити перемовини і з ними), щодо евакуації ув’язнених звідти. Також представники офісу Вповноваженого ВР з прав людини стверджують, що ув’язнених є куди перевозити, тому що в останні роки місця позбавлення волі закривалися, а засуджених амністували.
“Головна проблема, з якою ми зіштовхнулися, — це повне не усвідомлення керівниками міністерств та відомств своєї відповідальності за життя тих людей, які залишилися в місцях неволі. Інакше, ніж самоусунення, ми це не розглядаємо”, — сказав Юрій Бєлоусов .
Ми із здриганням згадуємо наш досвід по Чернухінській колонії, коли протягом кількох тижнів ув’язнені були предоставлені самі собі та волонтерам та знаходились під перехресним вогнем. В результаті із 370 чоловік, очікувавших евакуації, до Артемівського СІЗО потрапило лише 23. Згідно офіціального джерела більше 100 чоловік відбували в цій колонії довічні ув’язнення за особливо важкі злочини. Де всі ці люди зараз?