Соціальна кампанія “Окуповані, але наші” викликала хвилю резонансу в суспільстві. Проявилися багато міфів та домислів на тему, яким користуються і ЗМІ, і звичайні громадяни в дискусіях — “просто неможливо доставляти кошти на окуповані території”; “за це відповідальний окупант”; “вони вже і так отримують пенсію”… Весь цей час уряд продовжує безупинно стверджувати, що платити пенсію громадянам, які проживають на окупованій території Донбасу неможливо. Зокрема, Міністр соціальної політики Андрій Рева, неодноразово заявляв, що він за те, щоб Україна відновила виплати пенсії цим громадянам, однак не знає як це зробити, при цьому зауваживши, що ніхто так і не запропонував конкретного механізму. Правда ж в тому, що цей механізм вже діє, і полягає він в тому, що в фокусі мають бути не території, а українські громадяни. Далі ми розкажемо Вам як сформувалися міфи довкола пенсійної тематики та чому варто дивитися глибше, ніж заяви політиків та чиновників.
Як все починалося: створення урядом “пенсійного туризму”
Насправді ще в листопаді 2014 року урядом було прийнято рішення прив’язати можливість отримання пенсії для громадян, які в 2014 проживали на сьогоднішніх непідконтрольних територій Донбасу до необхідності реєструватися як внутрішньо переміщена особа. Не залежно від того де ця особа проживає наразі. На практиці це означало наступне: пенсіонер виїжджав на підконтрольну територію, отримував довідку внутрішньо переміщеної особи, ставав на облік в управлінні пенсійного фонду та поновлював виплати своєї пенсії. Пенсія надходила на банківську картку, а пенсіонер повертався додому. Про такий механізм цілком відкрито заявляв попередній міністр соціальної політики Павло Розенко, зазначаючи, що вже в лютому 2015 року 900 тис. з 1,2 млн пенсіонерів отримували пенсію таким чином. «На жаль, державні органи, в тому числі Пенсійний фонд, не може фізично здійснити проплати на неконтрольованих українською владою територіях. Саме тому владою передбачено можливість отримати ці кошти на будь-якій іншій території» — здавалося, що у пана Розенко навіть сумнівів не було, що держава має виконувати обов’язок щодо пенсійного забезпечення своїх громадян, що, до речі, закріплено Конституцією України.
Героїчна боротьба з “несправжніми” переселенцями
В 2016 році політика уряду кардинально міняється. Чи то під тиском майбутньої верифікації Міністерства фінансів та необхідності передачі інформації з реєстрів (було цілком зрозуміло, що через створену урядом систему, кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб явно не відповідало кількості тих осіб, які дійсно переїхали), чи то отримавши завдання економити будь-яким шляхом, Мінсоцполітики разом з СБУ починає власну “чистку” бази переселенців. В кінці лютого 2016 року СБУ передає Мінсоцполітики не передбачені жодним законодавством списки із 460 тис осіб, яким миттєво скасовують довідку переселенця, а разом з нею — і пенсію. Списки були складені за логікою: є довідка ВПО, але немає перепустки для перетину лінії зіткнення в зоні АТО — значить людина не проживає на підконтрольній території. Абсурдність такої логіки полягає в тому, що довідка переселенця була введена в 2014 році, а система перепусток — взимку 2015 року, це означає, що ті громадяни, які виїхали влітку 2014го і більше ніколи не поверталися, автоматично потрапили в такі списки. При цьому публічно тодішній Міністр Розенко заявляє, що всі громадяни, які потрапили в “списки” — є шахраями. Голова СБУ та очільник Мінсоцполітики протягом декількох місяців звітують про героїчну “боротьбу” з шахрайством, а люди протягом цього часу мають доводити, що вони насправді проживають на підконтрольній території, збираючи численні довідки та приводячи свідків. При цьому не отримуючи протягом цього часу ані соціальних виплат, ані пенсії. В результаті маємо короткостроковий “ефект” — заощадження бюджету на найменш незахищених верствах населення, а довгостроковий — закарбування в пам’яті українців те, що громадяни, які рятувалися від війни, в чомусь “обдулирили державу”, а насправді — просто користувалися єдиним можливим механізмом, який запропонував їм уряд. В результаті Пенсійний фонд за 2016 рік звітує про “економію” в 13,5 млрд гривень через “припинення безпідставних виплат внутрішньо переміщеним особам”, хоча мова йде саме про пенсію, яка має нараховуватися допоки людина за нею не звернеться. На жаль, ані за неправомірне скасування виплат, ані за наслідки довгострокові ніхто зі згаданих осіб відповідальності не поніс.
Закручування гайок: прийняття постанови поза Конституцією
Влітку 2016 року урядом було прийнято рішення закріпити ефект від разової акції “чисток” реєстру переселенців на законодавчому рівні — були прийняті нові порядки виплати та контролю за соціальними виплатами для внутрішньо переміщених осіб. В основі цих порядків — перевірка внутрішньо переміщених осіб на дому зі складання відповідних актів матеріально-побутового стану. В разі відсутності переселенця вдома місцева комісія може прийняти рішення про скасування довідки переселенця, а разом з нею — і всі соціальні виплати, і пенсію. Тож, якщо ви переселенець і ви працюєте, лікуєтесь у стаціонарі, чи просто можете захотіти поїхати до родичів в інший регіон, вам може не пощастити — пропустивши перевірку в робочий час, ви можете опинитися без соціальної допомоги та пенсії. Найпарадоксальніше те, що якщо вам вдасться відновити довідку після її скасування, то пенсію вам поновлять не одразу, а тільки через 6 місяців.
Абсурд всього цього полягає також у тому, що ніхто не прораховував навантаження на тих соціальних інспекторів, які мають перевіряти всіх зареєстрованих переселенців. Так, в Луганській області при запровадженні нових порядків контролю на 280 тис.зареєстрованих переселенців в області було лише 29 соціальних інспекторів. На практиці це призводило до того, що перевірки відбувалися з тривалими затримками, або не відбувалися взагалі. А неможливість виконати процедури призводять і до корупційних ризиків. Триває оскарження цієї постанови, як індивідуальними заявника и, так і громадськими організаціями, в тому числі і Донбас СОС. Однак згадані порядки продовжують свою дію.
Окуповані — не наші: маніпуляції довкола відповідальності
В одному з інтерв’ю Андрій Рева згадує про те, що Верховною Радою був прийнятий законопроект про визнання окремих територій Донецької та Луганської області окупованими, а отже, за словами Реви, вся відповідальність за громадян має покладатися на Росію. “Чомусь від нас ніхто не вимагає платити пенсії в Криму? Це окупована територія, до того ж, спочатку це визнала Україна, а потім вже ООН” — дивується пан Міністр. Можливо, ви будете також здивовані, але для громадян, які проживають в окупованому Криму існує порядок отримання української пенсії, який був затверджений Кабінетом міністрів ще влітку 2014 року. І полягає він в можливості отримання пенсії на підконтрольній уряду України території, без необхідності оформлення довідки переселенця.
В тому ж інтерв’ю пан Рева також уникає прямої відповіді на питання щодо практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). При цьому ЄСПЛ розглядає пенсії як власність і підтверджує позитивне зобов’язання держави із забезпечення майнових прав своїх громадян навіть у випадку, якщо вони проживають на території, що знаходиться під ефективним контролем іншої держави. Наразі громадяни, яких позбавили пенсії на підставі згаданих процедур перевірок масово подають в національні суди та виграють, оскільки право на пенсійне забезпечення закріплено у нам в Конституції. Після цього у них відкривається можливість подавати і до ЄСПЛ.
Цікаво, що зовсім нещодавно заступник Міністерства юстиції заявила, що Мінюст “іде війною проти олігархів та чиновників, які порушили права громадян на суму близько 1 млрд грн”. Вже зараз 90 відсотків рішень ЄСПЛ стосуються невиконання рішень національних судів щодо соціальних і пенсійних виплат ще за часів Януковича. При цьому за рішенням ЄСПЛ громадянину може бути відшкодовано як матеріальну, так і моральну шкоду. Так, наприклад у cправі Пічкур проти України, право на отримання пенсії стало залежним від місця проживання заявника, який проживав поза межами країни — в Німеччині. Через невиплату пенсії, за рішення суду уряд мав сплатити заявникові 5000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Як має працювати механізм насправді?
Міністр соціальної політики говорить про те, що ніхто не запропонував конкретного механізму, однак насправді весною минулого року громадськими та міжнародними організаціями був розроблений альтернативний варіант механізму виплати пенсії у вигляді конкретного проекту Постанови. При тому розробка цього документу відбувалася на базі міжвідомчої робочої групи при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, до складу якої входять і представники Мінсоцполітики. В основі механізму — виплата пенсії на підконтрольній території, через українську банківську систему, але без необхідності реєстрації як внутрішньо переміщених особа. При цьому ті ризики про які згадує пан Рева — щодо виплати пенсій не тим громадянам або щодо ризику смерті пенсіонера на непідконтрольній території були також обговорено з експертами Пенсійного фонду — ці ризики можна мінімізувати за рахунок проходження періодичної фізичної ідентифікації у відділеннях Ощадбанку, що вже працює по відношенню до внутрішньо переміщених осіб. Публікуємо повністю цей проект Постанови, яке Кабінет міністрів поклав до шкоди. Основні положення цього механізму також були закладені в законопроект #6692.
Єдиним дискусійним моментом залишився механізм забезпечення виплати пенсій тим, хто через інвалідність або поважний вік не в змозі виїжджати на підконтрольну територію. Але і тут є можливості вирішення для майбутнього — наприклад, застосування електронних засобів зв’язку (Skype) для видачі довіреностей, як це робиться в Грузії, а також для ідентифікації цих осіб, із можливим залученням міжнародних організацій, які працюють на тимчасово непідконтрольній території.
Отже продовжувати повторювати, що механізму немає — як мінімум смішно. Продовжувати зберігати систему, що склалася — це можливість кожного разу говорити про ‘шахраїв’, які отримують пенсію реєструючись як переселенець. Для того, що прибрати як справжніх шахраїв (адже сьогоднішня система відкриває можливості вимагання грошей від пенсіонерів, яким потрібно підтвердити несправжнє місце проживання для отримання насправді непотрібно їм довідки переселенця, а також можливості адресної допомоги, яка їм не має бути оформлена), так і припинити можливості звинувачень пенсіонерів в шахрайстві, якого вони на справді не здійснюють, потрібно надати можливість отримувати пенсію на підставі наявності українського паспорту, а не довідки.
Інша сторона проблеми: “переселенці навічно”
Однак пенсіонери, які проживають на тимчасово непідконтрольних територіях, переселенці, які мають проходити постійні перевірки і органи соц.захисту, які перетворилися в каральні органи — це не всі, хто постраждав від відбудованої протягом останніх років системи. Наприкінці 2017 року українські ЗМІ розтиражували новину про те, що фотографія українського журналіста зроблена в зоні АТО увійшла в рейтинг Найкращих фотографій 2017 року за версією британського видання The Guardian. Однак в повідомленнях не згадали, що цей журналіст зараз судиться з урядом через порушення його прав. Зробив фотографію Сергій Ваганов — фотограф, який переїхавши під час війни з Донецька в Маріуполь, згодом зміг облаштуватися на новому місці, відмовився від довідки переселенця та, маючи власне житло, змінив прописку з донецької на маріупольську. В серпні 2017 року йому, громадянину України, який зареєстрований на підконтрольній українській владі території, припинили виплату пенсії. Офіційна позиція Мінсоцполітики — Ваганов та тисячі тих, хто вже інтегрувався на новому місці, не мають права отримувати пенсію на загальних підставах (тобто як і всі інші, зареєстровані тут же громадяни), бо вони колись вже були переселенцями. Мінсоцполітики вимагають повернутися до довідки переселенця, а разом з нею — до всіх перевірок. Формально Мінсоцполітики та Пенсійний фонд наводять різні аргументи — відсутністю паперової пенсійної справи, чинними положеннями Постанов Кабінету міністрів — насправді все те, що можна вирішити при бажанні. Неформально ж представники Міністерства пояснюють таке своє рішення просто — дозволивши Сергію Ваганову отримувати пенсію на загальних підставах, вони тим самим відкриють “скриньку Пандори” — пенсіонери, які проживають на тимчасово непідконтрольній уряду України території, будуть масово змінювати місце реєстрації. При цьому Мінсоцполітики явно не турбує той факт, що для прописки людині потрібно мати власне житло.
Якщо складену за останні роки систему не буде змінено найближчим часом, то ми продовжуємо показувати, що частина громадян країни — як ті, хто виїхав та вже не потребують жодної допомоги від держави, так і ті, хто виїхати не може, не мають тих же прав, що і інші громадяни України. Разом з тим ми зберігаємо корупційну систему, за яку пізніше ми ще і заплатимо з бюджету — адже через декілька років ми матимемо вже нові борги по судовим позовам.
