Людське життя безцінне. Кожен з нас потрібен цьому світові.
Кожен з нас як окремий всесвіт, що складається з мільярдів думок, вчинків, емоцій.
Кожна людина дарує комусь надію, радість, щастя й обов’язково приносить в цей світ любов. Служить для когось прикладом, дороговказною зіркою, зразком для наслідування, опорою і втіхою.
Когось рятує, комусь дарує душевне тепло й підтримку, витирає чиїсь сльози.
Коли людина помирає – все це зникає. Нічого більше немає… Порожнеча… Немає більше надії й любові, пропадає щастя і сенси.
Як страшно, коли життя обривають раптово… Вогненний вбивця прилетів з неба і був запущений рукою людини. Рукою, яка повинна створювати, а не руйнувати.
Трагедія в Донецьку забрала життя 9 людей – це жахлива реальність, яка здавалася абсурдом ще рік тому. Це сльози батьків, плач дітей і біль, який рве душу й буде терзати серця всім нам. Це те, що не можна виправити. Те, що не можна повернути.
Ми сумуємо разом з родинами загиблих. Не тільки у цій трагедії – наші сльози ллються за кожним, кого забирає ця війна. Донецьк, Горлівка, Дебальцеве, Кримське, Чорнухине – кожне життя, що обірвалося тут, оплакане. Воно глибоким шрамом залишилося в наших серцях.
Нехай буде проклята ця війна!