23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”.
Відповідно до вказаного Закону, дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та білоруссю.
Це означає, зокрема, що у відносинах з цими країнами не застосовується частина перша статті 13 Конвенції 1993 року, що передбачає:
документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Зазвичай, документи, видані іноземними державами, потребують спеціального підтвердження для їх використання в Україні (апостиль або легалізація). Винятки встановлюються дво та багатосторонніми міжнародними угодами, однією з яких і була Конвенція.
Але при цьому, для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вищевказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Постановою КМУ «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 4 лютого 2023 р. № 107 встановлено, що:
під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Вказані положення викликають питання щодо механізму використання тих чи інших документів, оскільки це пов’язано з діяльністю різноманітних державних органів, які їх приймають. Різні сфери державних послуг регулюються також профільним Законодавством, яке може протирічити або інакше регулювати відповідні відносини.
Так, наприклад, Нотаріальна палата України повідомила, що Комісія НПУ «опрацьовує питання застосування постанови № 107 у нотаріальній діяльності, зокрема з урахуванням статті 100 Закону України «Про нотаріат».
Вказана стаття встановлює, що:
Документи, які складено за кордоном з участю іноземних органів влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
В цілому, поняття “Законодавство” охоплює як Закони, так і інші нормативно-правові акти (в тому числі ті, що приймає Кабмін), хоча різні галузеві нормативно-правові акти можуть по-різному визначати це поняття.
В цілому зараз ми стикнулися з досить типовою ситуацією — після значних змін в Законодавстві (вихід з Конвенції) органи державної влади та місцевого самоврядування на місцях не впевнені в тому, яким чином вони повинні діяти та чекають відповідних роз’яснень та узгодження нової практики. Через деякий час, скоріш за все, будуть розроблені роз’яснення/методичні рекомендації Міністерством юстиції або іншими профільними у своїх напрямках органами влади, а отже ситуація нормалізується.
Також, окреме питання викликає перелік документів, які продовжують визнаватися без спеціального посвідчення. Чи будуть розповсюджуватися ці норми на документи, видані протягом дії воєнного стану чи це стосуватиметься лише документів, що були оформлені до 24.02.2022 року? Формулювання вказаної Постанови допускає різне тлумачення цього питання.
Позиція нашої Організації — оскільки вказані норми не деталізовані і не містять формального обмеження по часу оформлення іноземних документів — діяти повинні всі документи, зазначених вище країн, незалежно від часу їх складення та засвідчення до закінчення встановленого строку або до змін у вищевказаній Постанові № 107.
Ми також направили відповідний запит на Міністерство Юстиції для одержання офіційних роз’яснень з цього питання.