В мене відібрали право на нормальне життя та навчання

На електронну пошту Донбас SOS ( [email protected] ) надійшло запитання від молодої жінки, яка зараз знаходиться в одній з азійських країн, куди виїхала з тимчасово окупованої території Луганщини. Вона хотіла дізнатися про умови підтвердження своїх освітніх та творчих кваліфікацій, що вона отримала в одному з вишів на тимчасово окупованій території, за законом №3482-ІХ , що вступить в дію 24 березня 2024 року. Згідно з ним особам, які проживали на ТОТ та закінчили там заклади освіти, тепер можна підтвердити свої навички та вміння на підконтрольній Уряду України території.   

Після отримання потрібної інформації жінка зголосилася розповісти свою історію. З міркування безпеки для її рідних ми не вказуємо її ім’я та населений пункт, в якому вона проживала.

Підручники українські, історія — російська 

— Я ходила до школи у дуже маленькому містечку в Луганській області. Після 2014, коли бойові дії трохи відсунулися від міста, у нас раптово відкрили школи: торік ми почали навчання в жовтні. Не було ніякої «лінійки» чи якоїсь урочистої зустрічі. Сказали прийти трохи пізніше до школи — от і все святкування початку навчального року.

Але до цього вчителі дзвонили батькам, питали чи сімʼя в місті, чи ні. Я тоді пішла в 10 клас. На початку майже нічого не змінилося: ті самі підручники, вчителі, викладання українською мовою. Але десь в грудні з Луганська прийшов лист, в якому зобов’язали перевести навчання на російську мову та чомусь — на пʼятибальну систему, як в росії. Цікаво, що ми продовжували використовувати українські підручники, вчителя вели уроки українською, бо майже ніхто не розумів різні дисципліни російською, вчителям теж було не зручно пояснювати теми російською. 

Але так було не в кожній школі: в Луганську школи хотіли заручитися підтримкою так званої «ЛНР», тому швидко переходили на новий лад. В моїй школі якийсь час була українська мова як предмет, але додали трохи більше часу для вивчення російської. Вже в одинадцятому класі в нас зʼявилося два підручники з росії, правознавство (або щось таке, не памʼятаю назву) та англійська мова. Також перейменували Історію України на історію Вітчизни, але ми все одно, вчили все, що було в підручнику. Були перевірки з відділу освіти, тому вчителька історії робила дуже «прозорий» урок, не давала оцінки подій, але розповідала весь матеріал з українського підручника. 

Інформація не доходила 

В нас було щось по типу ЗНО, матеріали були з українських тестів, але перекладені російською. Також в нас був обовʼязковий екзамен з української мови (я знаю, що у Луганську та деяких містах був з російської), але нашому директору вдалося домовитися, бо всі розуміли, що ніхто його не здасть. 

До маленьких містечок не доходило жодної інформації про навчання в Україні. Я побачила вперше інформацію про це у листівках в 2018 в Станиці Луганській, коли їхали в Україну у справах. Хоча спочатку школа обіцяла домовитися про ЗНО та дистанційне навчання, щоб отримати український диплом, але з 2016 ця справа так нікуди й не рухалась. Були діти, котрі виїжджали до інших міст здавати ЗНО, але це зазвичай не розголошували. 

Я мріяла поступити на лінгвіста до Харкова або Києва, але після окупації справи в моїх батьків були дуже погані. Мама боялась, окрім того, що я не зможу поступити з моїм «незрозумілим» дипломом, ще не зможуть потягнути все це фінансово. 

До війни мій батько мав маленький бізнес, але після окупації він втратив все. Це сильно погіршило його здоровʼя. Ми не змогли виїхати в липні, бо бойові дії були повсюди. Мама не хотіла покидати домашніх тварин та домівку. Наша бабуся була хвора та не транспортабельна, а інша нікуди не поїхала, бо вважала, що її виганяють з власного дома. Вона у нас корінний житель, цікавилася історією свого роду. Її предки жили в нашому містечку з часів польської шляхти. Отак ми й залишилися…

Отже, я обрала фах, хоч і не той, про який міряла, але вступила до творчого закладу, який, як мені здавалося, був більш-менш адекватний, без великої кількості пропаганди. На той час навчання було безплатне. Але вже у 2020, здається, почалося платне навчання. Я вчила іноземні мови, фахові предмети викладали російською, але ми вивчали українську мову також. Іноді до Луганська приїжджали професора з росії та вели лекції, але навіть викладачі у виші розуміли, що це все нісенітниця: нам постійно розповідали про братів-словʼян, російську мову тощо. Багато студентів прогулювали такі лекції. 

Паспорт і пропаганда 

У 2017 році почали просити всіх робити паспорти так званої «ДНР», якщо в тебе не було цього паспорту, треба було платити податок на проживання в гуртожитку, або людина не могла працевлаштуватися до вишу або школи. А з 2019 ситуація дуже змінилася — пропаганда посилювалася. Зараз мій навчальний заклад можна не впізнати, адже багато направлень більше не існує, також немає української мови, все перейшло на російський стандарт. 

Я думаю, що багато людей, які були підлітками у 2014 схочуть скористатися цією нагодою на визнання результатів навчання, адже вони ще памʼятають, що таке Україна, життя до окупації. Цей проєкт дає шанс на майбутнє, можливість на інтеграцію до суспільства. Це правильний крок, щоб показати людям з Луганської та Донецької областей, що Україна не байдужа до них. Що в нас ще є шанс на нормальне життя. Існує стереотип, що люди з Донбасу не освітні, не мають культурної памʼяті, але багато хто володіє українською мовою, добре знає історію. Здається, що ми просто жили у великому вакуумі, де новини просто не доходили до нас. Я хочу визнати свої результати навчання, тому що всі мої документи українські, окрім цих двох дипломів про навчання: шкільного та про освіту рівня бакалавра.  

Я мрію, що буду навчатися на магістратурі. Взагалі, я тепер хочу багато навчатися, тому що мені здається, що в мене відібрали право на нормальне життя та навчання. За чотири роки я назбирала трохи грошей, ризикнула виїхати звідти. Раніше я вивчала, й, так би мовити, екзотичну іноземну мову. Моя подруга запропонувала приїхати до неї  — щоб більш глибоко вивчити цю мову. Поки я закордоном, але мрію, що повернуся в Україну і розпочну навчання вже у нормальному закладі, отримаю нормальні документи. 

Детальніше дізнатися про підтвердження освітніх кваліфікацій можна тут

 

А якщо у вас є питання ви можете звернутися до нас за допомогою:
✅ гаряча лінія 0 800 309 110 (дзвінки безкоштовні);
✅ юридична онлайн приймальня; Viber, WhatsApp або Telegram за номером 093 500 69 18.
✅ електронна пошта [email protected]