16-17 листопада 2018 р. у Києві відбувся 40-й Форум міжнародної організації Парламентарі за глобальні дії. Захід об’єднав представників парламентів країн з усього світу, які обговорювали в Україні проблеми міжнародного правосуддя та подолання безкарності за найтяжчі міжнародні злочини.
Одним з ключових механізмів правосуддя у світі залишається Міжнародний кримінальний суд. Римський статут – це основний документ для роботи суду, який визначає його повноваження по розслідуванню серйозних міжнародних злочинів: геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людяності та агресії. Визнавши юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, ситуація у певній країні може бути розглянута та розслідувана судом.
Україна підписала Римський статут 20 січня 2000 року, проте на даний час не ратифікувала його, не зробила його положення частиною національного законодавства. Після подій на Майдані у 2013 р. всередині держави знову було привернуто увагу до даного документу. 25.02.2014 р. Верховна Рада України прийняла заяву, якою визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо подій, які відбувалися в Україні в період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі була прийнята друга заява, якою юрисдикція суду була поширена на події за період з 20 лютого 2014 р. і по теперішній час. Ці заяви означають, що не дивлячись на те, що Україна так і не долучилась до країн-учасниць Міжнародного кримінального суду, він може розслідувати міжнародні злочини, вчинені на території України, починаючи з 21 листопада 2013 р.
На даний час ситуація в Україні знаходиться на стадії попереднього аналізу: Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду досліджує факти та вирішує питання – чи є підстави та чи достатньо інформації для відкриття розслідування по заявленим злочинам. Події в України розглядаються за трьома блоками відповідно до періодів: події на Майдані з 21 листопада 2013 р. по 20 лютого 2014 р.; події у Криму після анексії півострову у 2014 р.; події на сході України після початку збройного конфлікту у 2014 р. Щороку Офіс прокурора у своїх звітах надає попередні висновки за результатами своєї роботи. Так, відповідно до представлених звітів у 2016 р. та 2017 р. можна виділити таку позицію Офісу щодо подій на Донбасі:
- має місце поєднання міжнародного збройного конфлікту та неміжнародного збройного конфлікту – як зазначає Офіс прокурора, він не має достатньо доказів того, що на сході має місце тільки збройне протистояння між Російською Федерацією та Україною. Відповідно до отриманої Офісом інформації на даний час, він може зробити висновок, що міжнародний збройний конфлікт почався з 14 липня 2014 р., але паралельно з ним існує і внутрішній конфлікт із збройними групами;
- серед направлених до Офісу прокурора фактів відзначено наймасовіші випадки вчинення таких злочинів: вбивства, руйнування цивільних об’єктів, утримання під вартою, катування та нелюдське поводження, сексуальні та гендерно-обумовлені злочини, зникнення.
Наразі в українських ЗМІ та серед державних органів ходить досить багато чуток про те, що саме означає розслідування Міжнародним кримінальним судом ситуації в Україні. Якщо Офіс прокурора прийме позитивне рішення, то:
- ним будуть відзначені наймасштабніші та найжорстокіші злочини, які мали місце протягом всього періоду збройного конфлікту – тобто він не буде братися за розслідування абсолютно всіх ситуацій, тут робота суду має бути підтримана національними органами;
- розслідування буде здійснюватися щодо всіх подій, вчинених на території України, і при цьому не матиме значення громадянином якої держави є підозрюваний – суду фактично все одно хто саме вчинив злочин, навіть якщо він вчиняється на території іншої держави. Тому в контексті ситуації в Україні значення матиме місце вчинення злочину, а не громадянство підозрюваного (прим. – Російська Федерація теж не ратифікувала Римський статут та відкликала свій підпис під ним);
- завдання розслідування – сфокусуватися на виконавцях злочинів, які належать до верхівки ієрархії. Тобто фактично, Міжнародний кримінальний суд зацікавлений у притягненні до відповідальності тих осіб, які віддавали накази до вчинення злочинів, керували їх вчиненням та заохочували їх, наприклад, з метою залякування цивільного населення.
Правоохоронні органи України постійно наголошують, що вони не мають доступу до окремих територій на сході України, тому це ускладнює процес притягнення винних осіб до відповідальності за вчинені ними злочини, зокрема проти цивільного населення. Тому для України Міжнародний кримінальний суд – це шанс на правосуддя та встановлення справедливості, визначення істини у подіях, що відбуваються.
Без ратифікації Римського статуту Україна не має можливість впливати на рішення, які приймаються судом, долучатися до процесів у якості повноправного учасника, тим самим обмежуючи себе. Зміни до Конституції України у частині правосуддя дозволяють Верховній Раді України вирішувати питання про ратифікацію після 30 червня 2019 р. Це дозволить не тільки увійти до системи міжнародного кримінального правосуддя, але й допоможе правоохоронним органам на національному рівні. Ратифікація передбачає і внесення відповідних змін до національного законодавства, що дозволить здійснювати кваліфікацію діянь відповідно до міжнародних стандартів.
На жаль, від збройного конфлікту на сході України найбільше страждає цивільне населення. Жорстокі та масові злочини призводять до значних матеріальних втрат, моральних страждань та масових руйнувань. За кожне вчинене злодіяння винний має бути покараний. Україна має для цього зробити все, що від неї залежить, на національному рівні, а також – використати всі доступні міжнародні механізми для досягнення справедливості.
Статья подготовлена в рамках проекта “Юридическая поддержка населения, пострадавшего вследствие конфликта на востоке Украины”, который реализуется при поддержке Швейцарского агентства развития и сотрудничества (SDC). Информация и взгляды, изложенные в этой статье,являются мнением авторов и не обязательно отражают официальную позицию Швейцарского агентства развития и сотрудничества (SDC).