Масштабна хвиля переселення, яка пов’язана з вторгненням росії на територію України, поставила перед владою країни нові виклики. Допомоги у забезпеченні житлом тепер потребують набагато більше людей, бо через бойові дії, окупацію чи комунальні катастрофи в інші регіони виїхали жителі кількох областей. Уряд, наполягаючи на евакуації з небезпечних районів, неодноразово запевняв, що може надати соціальне житло всім, хто цього потребує.
Про те, як вдається реалізувати своє право на отримання соціального житла, Донбас SOS розповіли переселенці, котрі опинилися в різних регіонах України.
Лікарні, санаторії, пансіонати
Пан Володимир (ім’я змінено) часто звертається на “гарячу лінію” Донбас SOS. Пенсіонер має безліч різноманітних побоювань, які стосуються проживання у тимчасовому прихистку.
На початку літа його та літню маму, яка самостійно не пересувається та не може себе обслуговувати без сторонньої допомоги, вивезли з населеного пункту Донеччини, де ведуться бойові дії. Зважаючи на уразливість родини та потребу в особливих умовах, їх поселили у одному з геріатричних закладів в іншій області України. Родина проживає та харчується безкоштовно, волонтери допомогли оформити соціальні виплати як внутрішньо переміщеним особам, після консультації з операторами “гарячій лінії” чоловік зареєструвався на грошову допомогу від міжнародних організацій.
— Якось до мене підходили працівники закладу з питанням: чи не хочу я написати заяву про постійне проживання у пансіонаті з повним державним забезпеченням. А я не хочу. Бо тоді, згідно з законом, 75% моєї пенсії буде надходити у заклад. І я стану не ВПО, а пацієнт цього закладу, — переймається пан Володимир. — В моїх планах є повернення додому після закінчення війни, бо ми не дуже й хотіли евакуюватися. А з таким статусом в мене це не вийде. Не хочу почуватися так, наче мене насильно тримають десь.
Власне, на умови проживання пенсіонер не скаржиться. Утім, попри те, що від нього поки що не вимагають рішення про зміну статусу, тривога не зникає. Часто виникають різні конфліктні ситуації — як з персоналом, так і з іншими жителями закладу. Чоловік наляканий навіть тим, що працівники просять надати ксерокопії документів тих, хто перебуває у пансіонаті: мовляв, незрозуміло, для чого вони можуть знадобитися. І підозрює, що їх з мамою оформлять до закладу без його на те згоди.
Він у котрий раз звернувся, щоб з’ясувати, чи можна вважати геріатричний заклад, до якого його поселили, соціальним житлом, яке обіцяє переселенцям держава?
— Якщо це не соціальне житло і я маю змінювати свій статус, то чи є варіант знайти інший прихисток, який був би для нас зручними? — запитує переселенець. — Бо мені сказали, що держава допомагає тільки один раз. Не подобається — шукай сам. Але ж вона має піклуватися про тих, кого офіційно евакуювала через війну!
Попри неодноразові консультації, пенсіонер продовжує сумніватися, чи не потрапив він у пастку, вирішивши евакуюватися з рідного міста. На Гарячій лінії йому пояснили, що навіть у разі підписання документів на державне утримання у цьому закладі, людина не позбавляється статусу ВПО і може вільно повернутися додому. Але законом, дійсно, передбачено утримання коштів з пенсії, якщо людина офіційно зараховується до цього закладу. Наразі, чоловік може звернутися до органів місцевого самоврядування, щоб отримати соціальне житло для ВПО, яким геріатричний пансіонат не є.
Коментар юристів «Донбас SOS»
Законодавчо встановлено виключний перелік підстав за яких довідка ВПО скасовується, зарахування до геріатричного пансіонату не є підставою для скасування довідки та перешкодою у подальшому поверненні додому. Більше того, Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20 березня 2022 р. № 332, не містить обмежень щодо призначення особам, що перебувають у геріатричному пансіонаті такої допомоги. Тож, довідка ВПО залишається дійсною та допомога має надаватись.
Інша ситуація із пенсійними виплатами при зарахуванні до такого закладу. Відповідно до ст. 88 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” виплачується лише 25 процентів розміру призначеної пенсії. У разі коли розмір пенсії перевищує вартість утримання в цих установах, виплачується різниця між розміром пенсії і вартістю утримання.
Слід зазначити, що такі пансіонати не належать до фонду соціального призначення, адже такий фонд формується з наступного житла:
1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;
2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.
Соціальне житло надається на підставі договору найму на певний строк. Для цього треба звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про взяття на соціальний квартирний облік.
У квартири — за балами
Вікторія разом з дворічною донькою виїхала з Бахмута 24 березня після першого гучного “прильоту”. Родина жила навпроти військової частини, тому залишатися у місті було небезпечно. Чоловік ще з 7 березня пішов до лав територіальної оборони Бахмутського району.
— Виїхали до евакуаційного потягу до Краматорська. Планували в Хмельницьку область до рідних чоловіка, але в той день потяг на Хмельницький не подали через обстріли і комендантську годин, бо потяг не встигав доїхати до Краматорського вокзалу, — згадує Вікторія. — Пообіцяли, що його подадуть по ст. Лозова. Поїхали туди, але й там його не виявилося. Була вже ніч, мороз. Чекати далі було страшно, то ж ми виїхали з Лозової першим ліпшим потягом. Виявилось — львівським.
Через майже дві доби родина прибула до Львова. У місті Стебник Львівської області вони мали далеких знайомих, тому і поїхали туди. Перший час жили у знайомих (вони виїхали до Польщі). Потім, коли вони повернулися, Вікторія була змушена шукати, де орендувати квартиру.
— Це виявилося нелегкою справою, бо через війну з’явився великий попит, піднялися ціни, складно знайти житло з потрібними умовами для малої дитини, — каже вона. — Дізналася про програму тимчасового житла. Це державна програма, має реалізовуватися у всіх громадах країни, але мало хто знає про це.
Швидко зібрала документи, подала, стала у чергу. Каже, що особливої надії не мала, але вирішила скористатися всіма можливостями.
— За рейтингом ми мали 30 балів (родина з однією дитиною 25 балів + родина військового 5 балів), — пояснює Вікторія алгоритм надання житла у Стебнику. — Пройшли. Ключі від квартири маємо, але заселення поки що не пройшло. Завершуються роботи, хоча урочисте відкриття за участі керівників області, громади, польських спонсорів провели ще 23 серпня. Поки що так і винаймаємо квартиру та чекаємо на заселення.
З моменту повномасштабного вторгнення Дрогобицька громада прийняла понад 20 тисяч осіб. Зараз у Дрогобичі проживає майже 11 тисяч внутрішніх переселенців. З них у комунальних закладах громади проживає 1126 осіб. Напередодні початку навчального року 305 з них проживали на базі навчальних закладів громади. Міська влада звітує, що проводить постійну роботу з пошуку житла та переселення ВПО зі шкіл у більш комфортні умови.
Наразі, у громаді споруджують будинок ще й на вулиці Пилипа Орлика у Дрогобичі та обіцяють нарешті завершити ремонт гуртожитку у Стебнику, де облаштували 32 квартири для ВПО.
До речі, міська влада багатьох населених пунктів вже зрозуміла, що облаштовувати такі гуртожитки за допомогою міжнародних спонсорів та підтримки держави — вигідно. Бо житло, яке зараз облаштовують для ВПО, залишається у власності громади.
Коментар юристів «Донбас SOS»
Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО) та Порядок надання ВПО такого житла були затверджені постановою КМУ від 29 квітня 2022 р. № 495. Дія зазначеного нормативно-правового акту поширюється на всю територію України.
Більш детально ознайомитись із порядком, радимо в нашій статті на сайті https://www.donbasssos.org/bezkoshtovne-zhytlo-vpo/. В ній зібрані відповіді на основні питання — хто може отримати таке житло, куди звертатися та які документи подавати, та інші важливі моменти.
Гуртожиток — без ремонту та з ущільненням
Родина пані Люби у перші дні повномасштабного вторгнення виїхала з Краматорська — одна дитина з цієї багатодітної сім’ї має інвалідність, тому вирішили не ризикувати. Спочатку доїхали з друзями до Кропивницького, там їх прихистили на тиждень у Будинку милосердя. А вже у Львові родина розраховувала на державну допомогу у розв’язанні житлового питання.
— Ми потрапили до ЦНАПу, де нам запропонували гуртожиток від регіонального Центру освіти у Залізничному районі Львова. Жили у кімнаті разом з родиною з Харкова, з якими познайомилися у Кропивницькому. На чотирьох ліжках розміщувалися всімох, спали навіть на підлозі, — згадує пані Людмила. — Львів’яни допомагали, хто як міг. Таксист, наприклад, привіз нам надувний матрац, який ми вдень ставили до стінки, а вночі на ньому спали.
Потім у родин з’явилася можливість роз’їхатися по різних кімнатах. Разом з мамою, яка пересувається за допомогою ходунків, сім’я пані Люби розмістилася у кімнаті на п’ять ліжок. На цю адресу вони оформили довідки переселенців, почали потихеньку обживати тимчасовий прихисток. Начебто все було й непогано, але відчуття невизначеності, як каже голова родини, постійно тримало у напрузі. Бо час від часу керівництво гуртожитку приходило з питанням — коли люди збираються виїжджати. Мовляв, вас чекають за кордоном, звільніть, будь ласка, гуртожиток.
— Мої старші діти — військові, а дитина з інвалідністю двічі за літо проходила обов’язковий курс лікування після операцій в Охматдиті — ми мали лікуватися у Києві у травні, але через переміщення вдалося влаштуватися у Львові. Нам підходять тільки три лікарні в Україні. Тому їхати кудись далі не було у наших планах, — пояснює пані Люба. — Але, виходить, нас фактично виганяли з гуртожитку. Одного разу так і сказали — доба на збори.
Якісь родини вирішили одразу виїхати з гуртожитку, але ініціатива група поїхала зі скаргами до міської та обласної влади. І на певний час їх залишили на місці, бо Уряд наголошував, що на період воєнного стану переселенців не мали право виселяти. Але перед новим навчальним роком знов постало питання — у гуртожиток мали заїхати студенти, в яких планувалося очне навчання.
— Нам пояснили, що не викидають на вулицю, а переселяють. І дали варіанти, куди можна заїхати. Один з варіантів нас шокував — це дві кімнати на тридцять ліжок. А серед родин, які разом з нами шукали житло, були й люди з ментальними особливостями, і ті, кому потрібний особливі умови, як ось людині з епілепсією. Там ми б просто не вижили, — пояснює пані Люба.
Згодом їм запропонували гуртожиток в області, де розпочався ремонт коштом міжнародних донорів. І запевнили, що вони їдуть саме у відремонтовані приміщення на двох поверхах. Але виявилося, що ці поверхи через якісь бюрократичні перепони досі не заселяють, хоча вже урочисто відкрили та відзвітували.
— Ми вже кілька місяців живемо у занедбаних кімнатах, де не було навіть косметичного ремонту. За нашим проханням поміняли вікна, бо інакше ми б просто замерзли. Різні пристрої, на кшталт бойлерів чи пральних машин, або нові меблі чи посуд, теж не застосовуються, хоча є у наявності — на наші питання, чому це відбувається і коли цим всім можна буде користуватись, досі ніхто з влади не відповів, — скаржиться пані Люба.
Наразі, жінка написала заяву, що бажає тимчасово оселитися саме у цьому гуртожитку у відремонтованих для ВПО приміщеннях, і сподівається, що їй з дітьми вдасться перечекати складну зиму саме тут.
Макіївчанка Єлизавета з 2014 року жила у Краматорську, куди вся її родина виїхала через окупацію рідного міста. Навесні 2022 року вона була змушена знов шукати прихисток. Ним став гуртожиток у Полтаві, пожити в якому родині запропонували — він був у підпорядкуванні того ж міністерства, що й заклад, де працював один з членів сім’ї.
— З 4 квітня проживаємо у цьому гуртожитку, маємо довідку ВПО, на отримання соціального житла ніякої заяви ми не писали. Ми вдячні та задоволені — окрім житла, нам запропонували ще й безплатне харчування коштом благодійників. Профіль навчального закладу пов’язаний з сільським господарством, тож нас постійно балують фруктами та овочами, — каже пані Єлизавета. — Але влітку ми ледь не залишилися без даху над головою — гуртожиток готували до заїзду студентів.
До виселення не дійшло — гостре питання розв’язалося іншим шляхом. Переселенців, як каже пані Єлизавета, ущільнили, звільнивши кімнати для студентів. Якщо жінка певний час проживала у маленькій кімнаті одна, а її син з родиною — в іншій, то тепер вона ділить кімнату ще з двома жінками.
— Спочатку ми жили безплатно, але потім нам повідомили, що ніхто не компенсує вартість нашого проживання, тож, маємо платити — близько 900 гривень на людину у місяць, — згадує Єлизавета. — Але це було тільки два місяці — згодом нас звільнили від цієї оплати, бо чи розібралися, хто має платити, чи отримали кошти. А ми це пов’язуємо з заявами міністерки Ірини Верещук, але глибоко не занурювалися у тему, ким саме оплачується наше проживання. І дуже сподіваємося, що на цих умовах ми будемо проживати тут, поки не зможемо повернутися до Краматорська.
Коментар юристів «Донбас SOS»
Відповідно до ст. 47 Конституції України громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Це право за жодних обставин не може бути обмежене, особливо під час воєнного стану, коли такі потреби є нагальними.
Наразі створені військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», до повноважень яких віднесено здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади. В свою чергу органи місцевого самоврядування діють відповідно до розпоряджень таких адміністрацій, зокрема в частині що стосується тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб (евакуйованих осіб) в закладах освіти, засновниками яких є місцеві ради.
Також, контролює ситуацію з розміщенням внутрішньо переміщених осіб (евакуйованих осіб) Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Тож, саме до цих органів треба звертатися у разі виникнення проблем.
Звертайтесь на нашу Гарячу лінію 0800309110 (дзвінки безкоштовні), якщо бажаєте отримати додаткову консультацію, у тому числі юридичну.