Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що право на отримання пенсій мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку …і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.. Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (надалі — пільгова пенсія).
Таким чином основні умови призначення пільгової пенсії:
досягнення певного віку;
необхідний для призначення страховий стаж;
робота з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;
атестація робочих місць, яку проводять відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442. (Обов’язок проведення атестації покладається на роботодавця).
Статтею 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі — Закон №1058-IV) визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок визначений правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення — це Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі — Постанова №22-1).
Постановою №22-1 не визначений окремий пакет документів, які має подати особа, яка звертається за призначенням пільгової пенсії.
Постановою №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за призначенням пільгової пенсії подає:
(1) заяву про призначення пенсії;
(2) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
(3) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі — Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Порядком підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх
номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
(4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
(5) документи, які засвідчують особливий статус особи;
(6) за бажанням може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Постановою №22-1 встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Такі умови призначення пільгової пенсії визначені чинним законодавством України.
Фактично склалися інші умови щодо призначення пільгової пенсії. Пенсійний фонд анонсує, що для призначення пільгової пенсії особа повинна подати, серед іншого:
(3.1.) довідку, уточнюючу пільговий характер роботи. Такі довідки є обов’язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу). Уточнюючі довідки мають право видавати винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо підприємство ліквідовано періоди пільгової роботи підтверджуються відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України. Пільгова довідка за встановленою формою має містити наступну інформацію: 1) періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; 2) професію або посаду; 3) характер виконуваної роботи; 4) розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи, посади; 5) первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку (накази (розпорядження) про закріплення робітників за певними ділянками робіт і устаткуванням; особові рахунки, розрахунково-платіжні відомості на заробітну плату, табелі обліку робочого часу; журнали (картки) обліку робочого часу; журнали завдань; робочі книги бригадирів; наряди на виконання робіт; нормовані завдання; книги обліку інструктажу з техніки безпеки тощо).
(3.1.) копію (копії) наказу (наказів) підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, у якому зазначено перелік робочих місць та їхнє право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 чи № 2 (для підтвердження стажу після 21.08.1992 року).
(3.2.) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, – інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні);
(3.3.) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності – довідка про їх відсутність).
При цьому подання таких документів передбачено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
07.10.2014 року АТЦ при СБУ був прийнятий Наказ №33/6/а “Про визначення районів проведення АТО та термінів її проведення” відповідно до якого Донецька і Луганська області — з 07.04.2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції.
17.03.2015 року Верховною Радою України була прийнята Постанова “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями” відповідно до якої окремі райони, міста, селища і села Донецької і Луганської областей визнані тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території і їх діяльність вважаються незаконними, а будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
24.02.2018 року набрав чинності Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” відповідно до якого тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
За таких умов надані документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, які видані юридичними особами, місцезнаходження яких було або є тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, які вимагаються органами Пенсійного фонду України для призначенням пільгової пенсії, тими ж органами Пенсійного фонду України не визнаються.
Відповідно до Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку. Застраховані особи …мають право на оскарження дій (бездіяльності) …виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.
Аналіз судової практики відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що за період від 14 квітня 2014 року по поточну дату в судах слухалось 543 справи щодо призначення пільгових пенсій, із них в апеляції 88 справ, в касації 7.
Детальний аналіз зазначених справ свідчить про наступне:
(1) органи Пенсійного фонду України відмовляють в призначенні пільгової пенсії на підставі:
(1.1) відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (не подача довідок уточнюючий пільговий характер роботи за наявності відповідних записів в трудовій книжці);
(1.2.) відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (не подача довідок уточнюючий пільговий характер роботи за відсутності відповідних записів в трудовій книжці);
(1.3.) відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (подача довідок уточнюючий пільговий характер роботи, виданих юридичними особами, місцезнаходження яких було або є тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей за наявності відповідних записів в трудовій книжці);
(1.4.) відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (подача довідок уточнюючий пільговий характер роботи, виданих юридичними особами, місцезнаходження яких було або є тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей за відсутності відповідних записів в трудовій книжці);
(1.5.) відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (не подача документів що підтверджують атестацію робочих місць).
(2) суди в 95% виносять рішення на користь осіб, які оскаржують рішення органів Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пільгової пенсії, визнаючи дії та рішення таких органів Пенсійного фонду України протиправними, скасовуючи такі рішення, та встановлюють зобов’язання органів Пенсійного фонду України призначити пільгову пенсію (або визнають наявність необхідного стажу). Виключення відсутність необхідного стажу на зазначеній роботі (не подача довідок уточнюючий пільговий характер роботи за відсутності відповідних записів в трудовій книжці).
(3) суди обгрунтовують рішення наступним:
(3.1.) Відповідно ч.1 ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи відповідно до п.З Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” №637 від 12.08.1993 року (наприклад справи №242/4192/14-а, №331/2223/15-а, №188/386/15-а, №425/1152/15-а, №226/2054/15-а, №423/828/15-а, №423/1449/15-а, №235/10620/15-а, №243/12351/15-а).
(3.2.) Враховують думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13.03.2014 року та №К/800/27262/13 від 19.06.2014 року зазначив, що відсутність уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Обов’язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а у випадку її не проведення або неякісного проведення, або не передачі матеріалів атестації робочих на зберігання до архіву — відповідальність несуть керівники таких підприємств, установ організацій, а не особи, що на них працюють (працювали). Неможливість підтвердити проведення атестації робочого місця або взагалі її не проведення, не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13, 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (наприклад справи №423/1361/15-а, №756/1960/15-а).
(3.3.) Обставина не перерахування роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду, які утримувалися роботодавцем із заробітної плати, не може бути підставою відмови у зарахуванні стажу у відповідні періоди роботи, оскільки відповідно до ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи (наприклад справа №756/1960/15-а).
(3.4.) Використовують практику ЄСПЛ, а саме:
Справа “Будченко проти України”, де суд зазначає на ту обставину, що тяжкість стверджуваного порушення повинна оцінюватися з урахуванням як суб’єктивного сприйняття заявника, так і того, наскільки предмет спору об’єктивно є важливим для заявника у цій конкретній справі кореспондується з тим, що призначення пільгової пенсії є об’єктивно важливим для громадян України, які не можуть проживати та працювати через АТО, мають статус внутрішньо переміщеної особи, в даний час не працюють та не мають доходу.
Справа “Великода проти України”, де суд зазначає, що між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами щодо захисту основоположних свобод, повинен бути справедливий баланс. Тобто, держава повинна дотримуватись справедливості та принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Іншими словами, має зберігатися “справедливий баланс” між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар кореспондується з тим, що процес АТО та відсутність первинних документів у громадян України не з їх волі не позбавляє їх права на одержання пільгової пенсії, передбаченої Законом. Право на призначення і отримання пенсії, як таке, стало залежним від надання додаткових документів, передбачених підзаконними нормативними актами, які надати неможливо не лише такими громадянами України, а і відповідальним працівникам органами Пенсійного фонду України через об’єктивну причину. Нездатність органів Пенсійного фонду України забезпечити громадян України можливістю зібрання всіх необхідних документів для призначення пенсії на пільгових умовах, на яку громадяни України мають право за законом в розумні терміни, держава в особі Пенсійного фонду України поклала на громадян України надмірний та неспіврозмірний тягар щодо зібрання тих документів, які сама зібрати через проведення АТО не може, порушивши таким чином свої зобов’язання перед цими громадянами України щодо забезпечення їх права на соціальний захист, гарантованого громадянам України (наприклад справа №474/203/16-а).
Справа “Андрєєва проти Латвії” ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.
Справа «Пічкур проти України» щодо про порушення ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Справа “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Справа “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами (наприклад справа №0540/5737/18-а).
Інші рішення ЄСПЛ в яких зазначено, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п 53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо), кореспондується з тим, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично (наприклад справи №423/661/16-а, №423/2198/16-а).
(3.5.) Застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема ст.14 відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Також ст.1 Дванадцятого Протоколу до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:
- Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
- Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.
Дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Справа «Тлімменос проти Греції» згідно зі ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об’єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, також може бути порушене, коли Держави, не маючи обєктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються що кореспондується з тим, що вимога надати певні документи, які можна отримати лише на тимчасово окупованій території, по суті означає примушування повернутися на цю територію, що заборонено Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та становить дискримінаційне поводження по відношенню до внутрішньо переміщених осіб, які навіть теоретично не можуть надати такі документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого в ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та є проявом непрямої дискримінації (наприклад справи №423/661/16-а, №423/2198/16-а, № 423/2286/16-а).
(3.6.) Враховують консультативний висновок “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” від 21.06.1971 року Міжнародного суду ООН, а саме: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян (наприклад справи №227/4312/16-а, №0540/5737/18-а).
Таким чином станом на поточну дату єдиним органом державної влади в Україні, який визнає, що проведення антитерористичної операції/Операції Об’єднаних Сил позбавляє громадян України права на одержання пільгової пенсії гарантованої чинним законодавством України — є суд. Держава в особі Пенсійного фонду України поклала на громадян України надмірний та неспіврозмірний тягар щодо зібрання тих документів, як зібрати сама через проведення АТО/ООС не спроможна, що призводить до порушення зобов’язань держави перед такими громадянами України щодо забезпечення їх права на соціальний захист.
Матеріал підготовлений у рамках проекту “Правова підтримка та адвокація проблем жителів Донецької та Луганської областей”, який реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Інформація та погляди, викладені в даному дайджесті є думкою автора (-ів) і не обов’язково відображають офіційну позицію Міністерства закордонних справ Чеської Республіки».