Одним із найпоширеніших питань на нашій Гарячій лінії є питання отримання допомоги на проживання. З таким питанням звертаються як внутрішньо переміщені особи (далі — ВПО), що були вимушені покинути свої домівки до 24.02.2022, так і ті, хто перемістився після початку повномасштабної війни.
У даному огляді зупинимося на питанні правомірності відмови компетентних органів у призначенні допомоги на проживання ВПО.
Досить часто ВПО отримують відмову в оформленні допомоги в усному порядку. У такому випадку, в першу чергу, доречно подати заяву про надання допомоги на проживання. Запам’ятайте, Ви маєте право на подання такої заяви, а компетентні органи не вправі відмовляти у її прийнятті (відмова може стосуватися призначення допомоги, а не прийняття заяви). Вимагайте надання письмової відповіді на заяву із обґрунтуванням причин для відмови у призначенні допомоги на проживання.
Законом передбачено право особи оскаржити в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. При надходженні відповідного позову, суди, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, зобов’язані перевірити чи прийняті рішення (вчинені дії або бездіяльність):
- на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.
Звернення до суду має відбуватися у межах відведеного законом шестимісячного строку.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо позовну заяву буде подано поза строками звернення до адміністративного суду (та не наведено підстав для поновлення такого строку), суд поверне позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України)
Отже, у випадку отримання письмової відмови компетентного органу у призначенні допомоги на проживання рекомендуємо не зволікати із вирішенням даного питання.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, адресою покинутого місця проживання ВПО визнається адреса її місця проживання на момент виникнення обставин, перелічених у цитованій вище статті закону.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджено постановою КМУ №505 від 01.10.2014 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (втратила чинність) (далі по тексту – Порядок №505).
20.03.2022 КМУ прийнято постанову №332, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі по тексту – Порядок №332).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням КМУ №204-р від 06.03.2022 (далі по тексту – Розпорядження №204-р).
Правозастосовча практика судів, яка базується на аналізі наведених нормативних актів дає підстави вважати, що для отримання допомоги на проживання ВПО:
- або має отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;
- або бути облікованою на території, включеній у розпорядженням КМУ №204-р від 06.03.2022, на яке міститься посилання в п. 2 Порядку №332 або переміщеними з такої території (практичне застосування даної підстави більш детально описано нижче);
- або бути особою, переміщеною з територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
- або якщо житло особи зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Закон не передбачає обов’язкову наявність усіх із перелічених вище підстав для призначення допомоги на проживання. Достатньо, аби була наявною одна із цих підстав. Подібний за змістом висновок викладений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2022 по справі №160/12762/22.
Отже, відповідно до Розпорядження КМУ №204-р, до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» належать території: Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей а також Київської області та м. Київ.
Якщо особа до 24.02.2022 переміщена із тимчасово окупованої території та обліковувалась як ВПО у регіоні, що включений до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», то така особа має право на отримання адресної допомоги на проживання. Саме такого висновку дотрималися:
- Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 29.11.2022, яке залишено в силі постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі №420/15201/22;
- Київський окружний адміністративний суд в рішенні від 30.03.2023 по справі №640/18924/22;
- Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 06.02.2022 по справі №160/12762/22;
- Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.02.2023 по справі №160/10426/22.
При цьому Порядок №332, який визначає механізм надання допомоги на проживання ВПО, не конкретизує, коли саме особа має внутрішньо переміститись, а також не містить положень щодо наявності фактів повторності такого переміщення задля того, щоб мати право на зазначену допомогу (правовий висновок Третього апеляційного адміністративного суду, який викладений у постанові від 22.02.2023 по справі №160/10426/22.
Разом з тим, наведена вище позиція судів не є сталою. Для прикладу в рішенні від 06.04.2023 по справі №320/708/23 Київський окружний адміністративний суд вказав, що для отримання допомоги необхідно аби територія з якої перемістилася особа була тимчасово окупованою або такою, де ведуться бойові дії та одночасно перебувала в переліку, визначеному Розпорядженням №204.
Якщо ж таку позицію пояснити простіше на прикладах, то:
Приклад №1: особа, яка проживала у м. Києві та перемістилася після 24.02.2022 на територію Волинської області матиме право на допомогу лише до квітня 2022 року включно. З травня 2022 року така допомога виплачуватися не буде, адже м. Київ, попри те, що значиться у Розпорядженні №204 не є зоною ведення бойових дій;
Приклад №2: особа, яка проживала у м. Донецьк перемістилася до або після 24.02.2022 на територію Волинської області матиме право на допомогу. Місто Донецьк (яке є адміністративним центром Донецької області) перебуває під тимчасовою окупацією, а Донецька область в цілому значиться у Розпорядженні №204.
Крім того, допомога на проживання може надаватися особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження (незалежно від місця переміщення). Для прикладу, якщо особа мала у власності житло у м. Ірпені, була зареєстрована та проживала у ньому і це житло зруйноване в результаті військових дій, то така особа матиме право на отримання допомоги, попри те, що м. Ірпінь (та Київська область в цілому) не є зоною ведення бойових дій.
Разом із тим, аби отримати відповідну допомогу, особа має:
- або подати до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Дія);
- або подати документальне підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Відмова компетентного органу у призначенні допомоги, за наявності бодай однієї із цих перелічених передумов, не відповідатиме положенням закону. У такому разі особа матиме право скористатися судовим захистом права.
Варто зауважити, що наведена вище судова практика та цитовані правові висновки стосуються практичного застосування норми матеріального права (Порядку №332), яка діяла на момент виникнення цих правовідносин.
Згідно з висновками, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.021999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Судова практика, навіть у випадку вирішення одного і того ж правового питання, може різнитися. Така відмінність, в першу чергу залежить від правового регулювання питання у конкретний проміжок часу.
Порядок оформлення допомоги на проживання зазнає постійних змін. Тому правова позиція суду (у т.ч. щодо правомірності/неправомірності відмови у призначення допомоги) може відрізнятися від тієї позиції, що була прийнята раніше (до набрання чинності певною редакцією норми права).
Іншими словами, у кожному конкретному випадку потрібно аналізувати правові передумови для відмови виходячи із фактичних обставин справи та норм матеріального права, які є чинними на момент виникнення спірних правовідносин (надання відмови у призначенні допомоги).
Для додаткової консультації звертайтеся на Гарячу лінію нашої організації 0 800 309 110 (дзвінки безкоштовні), або напишіть в онлайн приймальню юристів за посиланням. Також ви можете з нами зв’язатися через Viber, WhatsApp або Telegram за номером 093 500 69 18.