7 березня 2023 року Урядом затверджено механізм примусової евакуації дітей з зон активних бойових дій. Розповідаємо, що передбачено постановою Кабміну, чи можуть батьки (особи, що їх замінюють) відмовитись від евакуації дітей, та яка ситуація на практиці.
Порядок проведення евакуації передбачений Постановою КМУ від 30.10.2013 №841. До внесення змін в частині обов’язкової евакуації дітей, батьки (особи, що їх замінюють) могли відмовитися від евакуації себе та дитини, підписавши відмову за встановленою формою. Зазначене призвело до того, що в зоні активних бойових дій, ризикуючи загинути від обстрілів, ховаючись по підвалам, залишаються діти.
Станом на дату публікації статті рішення щодо обов’язкової евакуації дітей прийнято стосовно 21 населеного пункта Донецької області.
Розповідаємо детально про законодавче регулювання.
Насамперед має бути прийняте рішення про проведення обов’язкової евакуації з відповідного регіону. 2 серпня 2022 року Урядом була прийнято розпорядження, яке передбачає проведення обов’язкової евакуації населення Донецької області.
Наступний крок – це прийняття рішення про обов’язкову евакуацію дітей. Таке рішення приймається обласною військовою адміністрацією за погодженням з органами військового командування та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення. Наразі Координаційний штаб очолює Віце-прем’єр-міністр України – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
Рішення має містити інформацію про строки проведення евакуації, збірні та приймальні пункти евакуації, контактні дані осіб таких пунктів, а також державні органи, їх територіальні підрозділи, що залучаються до проведення евакуації.
Передбачено, що евакуація дитини здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює або іншого законного представника. Відповідно до чинного законодавства, законними представниками дитини є батьки (усиновлювачі), опікуни (піклувальники), прийомні батьки, батьками-вихователі, керівники навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту населення, де перебуває дитина (якщо щодо неї не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника). При цьому бабусі, дідусі й інші родичі, навіть якщо вони проживають разом з неповнолітніми або малолітніми, не є законними представниками дитини.
Але на практиці, якщо батьки відмовляються евакуюватися, дитина може бути передана іншим родичам. Якщо дитина сирота, вона передається уповноваженому представнику органу опіки та піклування.
Якщо говорити не про дітей, а про повнолітніх осіб, то вони можуть написати відмову від евакуації. Проте відмова від евакуації дитини не допускається.
За відмову евакуації дитини особа може бути притягнена до адміністративної та кримінальної відповідальності:
- адміністративна відповідальність відповідно до ст.і 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення — це штраф від 850 до 1700 грн. за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;
- кримінальна відповідальність відповідно до ст. 166 Кримінального кодексу України — злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Важливо розуміти, що відбувається на практиці. Тому що офіційну відмову від евакуації дитини батьки написати не можуть, також забрати примусово дитину у батьків не можуть. Для того, щоб забрати дитину у батьків або одного з них, має бути рішення суду, або рішення органу опіки та піклування, або прокурора (в цьому випадку батьків не позбавляють батьківських прав, проте передають дитину іншим родичам за їх бажанням, якщо таких немає — органу опіки та піклування).
Відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України у виняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини (а це якраз такий випадок) орган опіки та піклування або прокурор може прийняти рішення про те, щоб забрати дитину від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
Якщо зникнуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Ми вважаємо, що зазначені зміни стосовно запровадження обов’язкової евакуації дітей в примусовий спосіб є виваженими та такими, що спрямовані на збереження життя та здоров’я дітей. Проте, в той же час, механізм потребує доопрацювання та узгодження з нормами Сімейного кодексу: чітко врегульовувати ситуації, коли батьки (особи, що їх замінюють) відмовляються евакуювати дітей, визначити коло уповноважених на застосування примусу осіб, а також визначати процедуру притягнення до відповідальності.
Також державою мають бути надані відповіді на запитання людей, які евакуюються: куди їхати, де розміщуватися та за що жити.
Якщо у вас залишилися питання, звертайтеся на нашу Гарячу лінію 0 800 309 110 (дзвінки безкоштовні), або на номер вайберу 093 500 69 18. Також звернутися безпосередньо до юристів нашої організації можна написавши на онлайн-приймальню.